Автореференційні модуси творчості Олександри Судовщикової-Косач: еґо-текст «Хаос» і драма «Чому»

Анотація

Стаття присвячена вивченню специфіки творчого надбання двомовної письменниці Олександри Судовщикової (псевдонім – Грицько Григоренко). У центрі дослідження перебуває автобіографічний твір «Хаос» та драма «Чому», досі неопублікована, рукопис якої зберігається в фондах Національного музею української літератури. Мета статті – проаналізувати автореференційний дискурс як домінантний в обох творах. Інтерес до автореференційного дискурсу у сучасній філології став особливо помітним упродовж останніх років Під цим явищем розуміють повідомлення автора про самого себе як головного референта письма, що передбачає у текстах насичену рефлексійність, вдумливі спроби самоідентифікації. Дослідження автореференційності зумовлює використання синтезу таких літературознавчих методів, як історико-культурний, структурно-семіотичний, психологічний, залучення елементів інтертекстуального та метадраматичного аналізів. Одним із завдань студії є зіставлення особливостей автореференційних модусів у документальному і художньому творах, взаємопроникнення літератури нон-фікшн і художньої образності.

Результати. Основна увага у статті приділена гендерному аспекту в автореференційному дискурсі Олександри Судовщикової, зокрема емансипаційній проблематиці, жіночому типові мислення, своєрідності самоконцептуалізації у двох творах письменниці. До уваги бралися сучасні погляди науковців на тлумачення гендеру в літературнму доробку кінця ХІХ – початку ХХ ст. (В. Агеєва, Л. Мірошниченко, М. Крупка, А. Швець). Основним результатом розвідки стало висвітлення особливостей новаторства жіночого письма у спробах самовираження Олександри Судовщикової в еґо-тексті «Хаос» та п’єсі «Чому». У висновках наголошено, що модуси автореференційності у творчості Олександри Судовщикової зумовлені жанровими патернами, однак обидва базуються на особистісному досвіді та самоідентичності авторки. Прикладом унікальної відвертості та сповідальності, характерної для літератури нон-фікшн, є твір письменниці «Хаос», стилістика якого
близька до потоку свідомості. У ньому письменниця визначає себе як нову жінку гамлетівського типу. Натомість драма «Чому» зосереджена на болісному виборі героїні шляху між самореалізацією у світі, де домінують чоловічі цінності, і домашнім вогнищем. Цінність обох текстів полягає в тому, що авторка одна з перших в Україні на початку ХХ ст. продемонструвала механізми формування інакомислення в усталеній гендерній парадигмі.