До проблеми концептуалізації поетики Василя Стефаника – новеліста (рівень персоносфери)

Анотація

  Статтю присвячено теоретичній проблемі авторської поетики В. Стефаника. До розгляду узято визначальний для ідіостилю митця персонажний рівень. Отож метою праці запроєктовано вивчення алгоритмів узаємодії авторської свідомості та витворених нею світоглядно-психологічних «двійників» – літературних героїв. Акцент покладено на базовій «моделі» звʼязків «письменник – персонаж», реалізованих ідейно-проблемною та сюжетною сферами. Зрозуміло, що науковому аналізу підлягає і систематика функціонування означених звʼязків. Теоретико-методологічну базу дослідження заклали напрацювання теорії літератури як розділу літературознавства. Актуальними виявилися зіставно-типологічний і структурно-семантичний методи. Оскільки йшлося про роботу з великим масивом текстуального матеріалу, зокрема в такому його вияві як «особотекст»,
витребуваною постала і методика «аналізу дискурсу». Доречними в роботі виявилися практики формалістичного аналізу, рецептивної естетики та історико-культурологічної дискурсії. До результатів наукових зусиль у визначених напрямках належить: виявлення джерел ідіостилю Стефаника в царинах етики, психології, естетики, історіософії; відакцентування стрижневого концепту поетики митця у вимірах «автор – герой»; виокремлення головних ідейно-сюжетних кластерів (моделей) звʼязків поміж письменником і персонажем із виявленням їхніх проблемносенсових та системно-поетикальних кодів; розкриття глибинно-онтологічних засад художнього мислення новеліста. Висновки статті увиразнюють заявлені результати, зокрема в аспектах актуалізації обраної методології в роботі зі складним текстуальним матеріалом. Результативним також виявився і запроєктований дослідницький ракурс в орієнтаціях на персоносферу як основу авторського «світобудування», адже саме її (персоносфери) поетика найповніше виявили своєрідність Стефаника-новеліста.