МОВНА ОСОБИСТІСТЬ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ФІЛОЛОГІВ
Abstract
У статті розглядається основне поняття лінгвоперсонології: мовна особистість як лінгвістична категорія, що складається з компонентів - мовна спроможність, мовна свідомість і мовнокомунікативна компетентність. Досконалі мовні особистості визначаються як елітарний тип мовних особистостей, що засвідчують максимально високий рівень володіння культурою креативного мовлення і можуть бути зразком для вивчення рідної мови і формування мовнокомунікативної компетентності. Для української молоді безсумнівним чинником патріотичного виховання є мовна особистість національного генія і пророка Тараса Григоровича Шевченка. Ключові слова: Тарас Шевченко, освіта, патріотизм, мовна особистість, мовна спроможність, мовна свідомість, мовнокомунікативна компетентність, мовленнєві компетенції.
