ДИНАМІКА ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕЛІГІЙНИХ НАЙМЕНУВАНЬ У ЗВЕРНЕНОМУ МОВЛЕННІ УКРАЇНЦІВ

Abstract

Стверджується, що звертання до Бога та Матері Божої в українському художньому мовленні фіксує традицію «тикання» та добре розвинену експлікаційну теонімну сітку, а перехід їх до вигуків та перші соціально-регулятивні «викання» до однієї особи священика помічені у творах ХУШ ст. Дослідник характеризує формування негативної конотації лексеми піп.

Ключові слова: номінація адресата мовлення, апелятив,

делексикалізація, експлікація.