Комунікативно-прагматичні та стилістичні функції часток у художніх творах Лесі Українки
Ключові слова:
частка, речення, комунікативно-прагматичні функції, стилістичні функції, стверджувальне і заперечне значення, питальна модальність, бажальна модальність, експресивністьАнотація
У студії комплексно проаналізовано різноманітні експресивні варіанти
фразових часток у художніх текстах Лесі Українки відповідно до їхніх
комунікативно-прагматичних і семантико-стилістичних особливостей.
Схарактеризовано основні підходи до вивчення структури і функцій часток у
сучасній лінгвістичній науці: традиційний (граматико-семантичний),
функційно-семантичний, комунікативний, функційно-прагматичний і текстоводискурсивний. Як доведено у низці праць зарубіжних і українських
мовознавців, часткам, природа яких суто комунікативна, притаманні всі ознаки
дискурсивних слів, які формують і визначають структуру дискурсу. Визначено
кваліфікаційні параметри та принципи класифікації часток у різних
граматичних студіях. З’ясовано вплив часток на формування комунікативних
типів речень за метою висловлювання або експресивним забарвленням –
розповідних, питальних, спонукальних, бажальних, окличних. Визначено
спроможність аналізованих одиниць виражати стверджувальну та заперечену
модальність. Встановлено роль часток в актуальному членуванні висловлень як
основних засобів виділення реми або теми. Виявлено семантико-прагматичний
потенціал і стилістичне навантаження часток у поетичних і драматичних творах
Лесі Українки. Частки виконують найчастіше вказівні, обмежувально-видільні,
уточнювальні, підсилювальні, оцінні функції, надають висловленням
семантико-прагматичних відтінків упевненості, сумніву, здивування, осуду,
докору, порівняння, згоди / незгоди, негативної або позитивної оцінки.
Функційний діапазон часток нерідко зумовлений їхнім розташуванням у
структурі речення – постпозицією чи препозицією стосовно повнозначних слів.
За актуального членування більшість аналізованих часток слугують для
виділення реми висловлення, комунікативним маркером теми найчастіше є
частка ж (же). Повторення часток в одному контексті посилює експресивність
поетичного мовлення, надає йому оригінальності, милозвучності, емоційного
напруження, ритмічності.