«Менади» Хуліо Кортасара: літературознавчий та методичний коментар
DOI:
https://doi.org/10.29038/2304-9383.2025-39.lavКлючові слова:
Хуліо Кортасар, менади, Орфей, постмодернізм, міф, інтермедіальність, ритуал, масова культура, літературна освіта, методика навчанняАнотація
У статті здійснено комплексний літературознавчий та методичний аналіз новели Хуліо Кортасара «Менади», яка включена до чинної шкільної програми із зарубіжної літератури (11 клас). Метою дослідження є осмислення художньої моделі новели як постмодерної деконструкції міфу про Орфея та визначення шляхів її педагогічної інтерпретації в контексті сучасної літературної освіти. Методи дослідження – структурний, інтертекстуальний, інтермедіальний, компаративний, семіотичний, психоаналітичний. Основна увага зосереджена на поетиці твору, яка вибудовується через систему інтермедіальних кодів (музичних, візуальних, театральних), інтертекстуальних зв’язків (антична міфологія, образ Орфея), символіки (зокрема зооморфної й гастрономічної) та архетипної структури міфу. Особливе місце у дослідженні посідає осмислення постаті Маестро як постмодерної деконструкції міфу про Орфея: він зображений як жертва масового ритуалу, в якому мистецтво трансформується з духовного акту на символ споживчої культури.
Результати. Новела розглядається як ритуальна драма. Жінка в червоному постає як жриця, яка ініціює колективний екстаз, а оповідач – як спостерігач, що коливається між спробою зберегти відстороненість і втягнутістю в загальний емоційний шал. Просторовий код театру, музична програма концерту (від Мендельсона до Бетховена), поетика зооморфних метафор (сцени з «пернатими», «креветками», «буйволами») утворюють цілісну систему образів, які символізують поступовий перехід від культури до міфологічної стихії.
У статті також окреслено можливі паралелі для компаративного аналізу, зокрема з українською літературою: порівняння з драмою Лесі Українки
«Орфеєве чудо» дає змогу осмислити трансформацію архетипного міфу в міжкультурному ключі. Методичний коментар містить пропозиції щодо міждисциплінарного аналізу твору, акцентує на формуванні читацької автономії, культурної чутливості, аналітичного мислення.
У висновках наголошується, що новела Кортасара «Менади» є багатошаровим постмодерним текстом, який відкриває широкі можливості для розвитку читацьких навичок і критичного мислення учнів.
Посилання
Горнятко-Шумилович, А. (2014). У «холодних потоках нез’ясованості». На перетині художніх світів новел Хуліо Кортасара й Василя Ґабора. Studia Ukrainica Posnaniensia, (2), 39–49.
Гук, З. В. (2014). Поетикальні вектори постмодерністського роману: художні експерименти Мілорада Павича [Дисертація кандидата філологічних наук]. Львівський національний університет імені Івана Франка.
Гук, З. В. (2020). Оповідання М. Павича «Скляний слимак» як формальний і наративний лабіринт. Молодий вчений, (1), 102–106.
Ковальчук, О. (2018). Роль марґінесів у романі Хуліо Кортасара «Гра в класи». Вісник Львівського університету. Серія філологічна, 67(2), 212–221.
Ковбасенко, Ю. І. (2003). Архіпелаг «Павич», острів «Дамаскин». Всесвітня література та культура в навчальних закладах України, (12), 33–49.
Кортасар, Х. (1983). Таємна зброя: Новели (Упоряд., передм. і пер. з ісп. Ю. Покальчук). Київ: Дніпро.
Міністерство освіти і науки України. (2022). Зарубіжна література. 10–11 класи. Рівень стандарту: Навчальна програма для закладів загальної середньої освіти. Київ. https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/zagalna%20serednya/programy-10-11-klas/2022/08/15/navchalna.programa-2022.zarubizhna.literatura-10-11-standart.pdf
Рассел, Б. (1995). Історія зарубіжної філософії (Пер. з англ. Ю. Лісняка, П. Таращука). Київ: Основи.
Татаренко, А. (2010). Поетика форми в прозі постмодернізму (досвід сербської літератури). Львів: ПАІС.
Троїцький, К. (2024, 18 листопада). «Бестіарій» Хуліо Кортасара: у віддзеркаллі. Культ критики. https://kultkrytyky.com/bestiarij-hulio- kortasara-u-viddzerkalli/
Чорна, Н. В. (2013). Особливості формування концепту «гра» у новелі Хуліо Кортасара «Las babas del diablo». Мовні і концептуальні картини світу, 43(4), 271–279.
Alonso, C. J. (Ed.). (1998). Julio Cortázar: New readings. Cambridge University Press.
Arrigucci Júnior, D. (2002). El alacrán atrapado: La poética de la destrucción en Julio Cortázar. Universidad de Guadalajara / Cátedra Latinoamericana Julio Cortázar.
Bloom, H. (2003). Julio Cortázar. Chelsea House Publications. Buscarons, M. (1988). Cortázar. Ediciones de la Casa del Estudiante. Ferré, R. (1990). Cortázar: El romántico en su observatorio. Cultural.
Jaime Alazraki. (1994). Hacia Cortázar: Aproximaciones a su obra. Barcelona: Editorial Anthropos.
Palacios, P. G. (2001). Las Ménades de Julio Cortázar: mito clásico y recreación literaria. Faventia, 23(2), 35–42.
Standish, P. (2001). Understanding Julio Cortázar. University of South Carolina Press.
Yovanovich, G. (1991). Julio Cortázar’s character mosaic: Reading the longer fiction. University of Toronto Press.
Yurkiévich, S. (1994). Julio Cortázar: Su sístole y su diástole. FUNDARTE / Alcaldía de Caracas.
Zieliński, T. (2001). Religia hellenizmu. Religia starożytnej Grecji (Red. E. Kossarzecka). Toruń: Wydawnictwo Adam Marszałek.
