Техніки сторителінгу в освітньому компоненті «Фахова українська мова та академічна риторика»

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.29038/2304-9383.2025-39.lok

Ключові слова:

сторителінг, фахова мова, академічна риторика, філологічна освіта, навчальні технології, мотивація навчання, мовно-комунікативні компетенції

Анотація

На сьогодні актуальним є запит на впровадження нових методик навчання задля успішної майбутньої діяльності викладача закладу освіти та проведення наукової роботи.

Мета статті – обґрунтувати доцільність застосування технік сторителінгу як інноваційної педагогічної технології для розвитку професійних мовно- комунікативних компетентностей магістрантів-філологів під час вивчення освітнього компонента «Фахова українська мова та академічна риторика». Дослідження ґрунтується на загальнонаукових методах аналізу, синтезу та міждисциплінарному підході до опису технік сторителінгу в конкретному освітньому середовищі.

Результати. У статті сторителінг розглянуто як комплексну педагогічну технологію, яка інтегрує знання з психології, лінгвістики, дидактики та риторики, зауважено, що це системний та усвідомлений прийом, який має чітку мету та прогнозований результат. Особлива увага приділяється ролі сторителінгу в підвищенні мотивації навчання студентів, дотриманні етичних принципів академічної доброчесності та культури наукової комунікації. Виділено ключові структурні компоненти історії: наявність персонажа, інтрига, сюжетність, а також важливість емоційного залучення та особливого моменту. У статті представлено конкретні методичні рекомендації щодо використання різних технік сторителінгу для презентації курсу (історії-провокації або кейси), розвитку критичного мислення (історії про особливі моменти або розвінчання міфів), формування мовно- комунікативних компетенцій (історії мети), пояснення складних концепцій («Вкладені цикли»,), підтримання уваги слухачів під час академічних промов («Шлях угору», «У центрі подій», «Фальстарт», «Ідеї, що сходяться»). Хоча сторителінг є допоміжним інструментом, проте може бути ефективно застосований на різних етапах навчання та для вирішення різноманітних дидактичних завдань у філологічній освіті.

Висновки. Упровадження наративних технік в освітній процес значно підвищує мотивацію магістрантів до вивчення фахової мови та академічної риторики, допомагає формувати критичне мислення та ціннісні орієнтири в майбутній професійній діяльності магістрантів-філологів як внутрішньої умови подальшого інтелектуального та морально-етичного розвитку особистості.

Біографія автора

  • Світлана Локайчук, Волинський національний університет імені Лесі Українки

    Локайчук Світлана Михайлівна – кандидат філологічних наук, доцент кафедри історії та культури української мови Волинського національного університету імені Лесі Українки.

Посилання

Гич, Г. (2015) Сторітелінг як інноваційна методика формування мовної компетентності учнів ЗНЗ. Науковий вісник МНУ імені В. О. Сухомлинського. Педагогічні науки, № 4 (51), 188–191.

Локайчук, С. (2017). Термінологічні питання в публікаціях академіка Агатангела Кримського. Лінгвостилістичні студії: науковий журнал, 7, 91–100.

Маковецька-Гудзь, Ю. (2017). Storytelling в педагогічній практиці: розвиток комунікативного потенціалу. http://kumlk.kpi.ua/sites/default/.

Побідаш, І. (2019). Сторітелінг: ознаки «гарної» історії. Обрії друкарства: науковий журнал, 1 (7), 144–150.

Рудіна, М., Шванова, О. (2018). Технологія сторітеллінгу в системі формування фахової компетентності майбутніх перекладачів. Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах, 38, 26–30.

Холл, К. (2020). Сторітелінг, який не залишає байдужим / переклад з англ. О. Олійник. Київ: Yakaboo Publishing.

Rossiter, M. (2002). Narrative and Stories in Adult Teaching and Learning. Educational Resources Information Center. 241. http://www.calpro-online.org/eric/docs/dig241.pdf

Завантаження

Опубліковано

2025-06-30

Номер

Розділ

Науковці - практикам

Як цитувати

Техніки сторителінгу в освітньому компоненті «Фахова українська мова та академічна риторика». (2025). Волинь філологічна: текст і контекст, 39, 260-272. https://doi.org/10.29038/2304-9383.2025-39.lok