Дискурс війни в сучасній поетичній творчості Ліни Костенко

Анотація

Дискурс війни – один з ключових у художній творчості Ліни Костенко – зазвичай постає у контексті морально-етичних випробувань людини, процесу переосмислення історії, ролі лідерів у формуванні нації та збереження культурних цінностей українського народу. Водночас поетеса висловлює захоплення мужністю і героїзмом не лише військових, але й моральним вибором кожної людини в умовах війни. Мета статті – проаналізувати образи і засоби вираження, що вербалізують і окреслюють дискурс війни у сучасних поезіях Ліни Костенко. Методи: описовий, порівняльний та системний. Результати. Класик української літератури Ліна Костенко відгукнулася на новітню російсько-українську війну віршами, які увійшли в антологію «Війна 2022: щоденники, есеї, поезія» (2023), упорядковану В. Рафєєнком, поряд із віршами С. Жадана, К. Калитко, В. Махна, М. Савки та інших авторів. Створені нею поетичні образи мають беззаперечну цінність для розуміння не лише особистісних переживань митця, а й колективної пам’яті нації. Антимілітарна тематика є органічною частиною художньої спадщини Ліни Костенко, означенням її громадянської позиції. Антивоєнні мотиви в ліриці та ліро-епосі поетки можна трактувати як два складники одного цілого: перший – тексти про події Другої світової війни, а другий – вірші, що відображають сучасну війну, яка розпочалась у 2014 році, коли росія вторглася в Україну.

Висновки. Дискурс війни означено через різноманітні маркери: від загальних слів, як-от «смерть», «відчай», до особистісних переживань письменниці, символів колективної пам’яті нації. Авторка вдається до мінімалізму в художніх засобах, ощадливо використовує епітети й порівняння, натомість через алюзії, ремінісценції й афористичність поетичного мислення читач впізнає актуальний публіцистичний підтекст, апельований до реальних подій та людей, національної самоідентифікації.