Михайло Косач як персонаж публіцистики Олени Пчілки (до питання рольових псевдонімів)

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.29038/2304-9383.2024-38.mok

Анотація

У статті йдеться про псевдоніми Олени Пчілки, зафіксовані словниками, а також неідентифіковані, як об’єкт для окремого дослідження. Мета статті – окреслити як об’єкт літературознавчого дослідження феноменологію псевдонімів у творчості Олени Пчілки загалом, у публіцистиці зокрема. Досягнення цієї мети потребує поєднання методологічних підходів: культурно-історичного і культурософського (контекст епохи, культурно-громадська місія авторки), психоаналітичного (гра в процесі творчості), метадраматичного (параметри «роль в ролі»), лінгвістичного (ономастичний аспект псевдонімів), структуралістського (бінарність рольового розподілу).

Результати. У процесі творчості митців ХХ ст. домінує рефлексія й усвідомлене програвання внутрішніх конфліктів, а отже специфіку творчого процесу визначає гра (у найглибших витоках сублімація дорівнює грі), а особливим ідентифікатором авторського стилю стає драматизація усіх жанрів і видів творчої діяльності. Письменницькі псевдоніми гідні стати окремим об’єктом дослідження, із залученням низки сучасних методологій. Для цього варто звернутися до акторського досвіду використовувати псевдоніми та амплуа. Запропоновано кілька тез для увиразнення феноменології письменницьких псевдонімів. положення підтверджено аналізом двох неідентифікованих псевдонімів Ольги Косач-Драгоманової – Михайло Західний і Михайло Слобідський, які з’явились у «Газеті Гадяцького земства» 1917 р. за її редакторства. Висновки. Важливим аспектом цих двох псевдонімів є їх чітко наголошена бінарність – спільне ім’я, семантично антонімічні прізвища. Це втілення критичного мислення Олени Пчілки і водночас її політичної прозірливості. Крім головної жіночої ролі, зазначеної у найбільш відомому її псевдонімі, Олена Пчілка створила також низку чоловічих амплуа.

 

Біографія автора

  • Марія Моклиця

    Моклиця Марія Василівна – доктор філологічних наук, професор кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури Волинського національного університету імені Лесі Українки

Посилання

Газета Гадяцького Земства (1917). №№ 38, 55, 59, 60, 63, 66, 67, 70, 87, 103, 108, 114, 115.

Гейзінга, Й. (1994). Homo Ludens. Досвід визначення ігрового елемента культури; пер. О. Мокровольського. Київ: Основи.

Єремеєва, І. (2014). «Nomen est omen»: псевдоніми в акторському середовищі Наддніпрянської України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Історія. Грані, 10, 140–144.

Косач, Михайло (Михайло Обачний) (2017). Твори. Переклади. Листи. Записи кобзарських дум; упоряд. Л. Мірошниченко. Київ: Комора.

Мірошниченко, Л. (2009). Михайло Обачний (Косач): правда документів і домисли. Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія. 4, 102–120.

Мороз, Л. (2019). Персоналізований герой власне рольового типу в українській рольовій ліриці ХХ століття. Держава і регіони. Серія: Гуманітарні науки, 1 (56), 39–43.

Паві, П. (2006). Словник театру; пер. з фр. Маркіяна Якубяка. Львів: ЛНТУ.

Пчілка Олена (1912). Марія-Магдалена, мати гетьмана Мазепи. Рідний Край, № 7–8, 4–7, 5–10.

Завантаження

Опубліковано

2025-12-25

Номер

Розділ

Із роду Косачів-Драгоманових

Як цитувати

Михайло Косач як персонаж публіцистики Олени Пчілки (до питання рольових псевдонімів). (2025). Волинь філологічна: текст і контекст, 38, 124-141. https://doi.org/10.29038/2304-9383.2024-38.mok