Біблійний код драматичної поеми Лесі Українки «Адвокат Мартіан»
Ключові слова:
Леся Українка, Біблія, драматична поема, страждання, жертовність, «Адвокат Мартіан»Анотація
Стаття є спробою інтерпретації драматичної поеми Лесі Українки «Адвокат Мартіан» з метою розкриття тих глибинних смислів твору, які не лежать на поверхні, та можуть бути прочитані лише у співвіднесеності з біблійним текстом. Зазначена мета передбачає детальне вивчення й декодування інтертекстуальних звʼязків тексту зі Святим Письмом за допомогою «біблійного коду» на різних рівнях: тематичному, ідейному, образному, світоглядному, а також на рівні алюзій та мотивів. Для досягнення поставленої мети у розвідці використано герменевтичний підхід, що передбачає розуміння драматичної поеми Лесі Українки як смислової єдності, наділеної генеративною функцією смислотворення, а також розкриття тих
смислів, які не виражені у творі експліцитно. Сакральний текст Біблії постає важливим ключем для розуміння семантики, символіки та смислового поля драматичної поеми. Герменевтичний підхід передбачає також інтерпретацію біблійних інтекстів у драмі Лесі Українки в межах відповідного культурноісторичного та філософського контексту.
Розглянувши драматичну поему Лесі Українки «Адвокат Мартіан» крізь призму Біблійного тексту, можемо вести мову про наявність глибинного звʼязку твору з Книгою Книг. Зокрема, основою для моделювання образу головного героя драми, на нашу думку, постають архетипи біблійних праведників: Авраама та багатостраждального Йова.
Зазначено, що адвокату Мартіану вдалося те, що було недосяжним для його дітей, рідних, та й для більшості звичайних людей: він осягнув такого рівня духовності, коли шлях страждання й самопожертви обрані свідомо й вільно; коли цінності матеріального світу і його умовності не мають ніякого значення, коли єдино важливим для нього стає те, як він чинить по відношенню до Бога, а головною настановою в житті стає послух Господній волі. Головний герой драми є прикладом людини, що живе згідно з настановами Христа, та свідомо й послідовно обирає жертовність, смирення й покору. Висновується, що основоположним у цьому творі Лесі Українки постає ідейний та світоглядний зв’язок з Біблією, з тими християнськими істинами, джерелом яких постає її сакральний текст.