Візія любові у творчості Лесі Українки в контексті українській літературній традиції

Abstract

У статті підсумовано дослідження любовної традиції в українській
літературі, окреслено найбільш загальні тенденції й закономірності у підходах
до цієї теми митців різних літературних епох – від середньовіччя до
модернізму, розкрито діалектику розуміння любові у творчості Лесі Українки.
Наголошено, що письменниця у своїй поетичній та драматичній творчості підносить жертовну любов, несумісну з ортодоксально-релігійним світоглядом
(«Одержима»), метафізичну, містичну любов, вищу за смерть («Айша і
Махоммед»), вибудовує власну концепцію любові, що є ключем до розуміння її
художнього світу.
Ключові слова: Леся Українка, любовна традиція, «Одержима», «Айша і
Махоммед», лірична поезія, драматична поема.