«Вам живеє слово сказать хотіла б я на спомин чулий»: спогади Олени Пчілки

Abstract

У статті розглянуто спогади Олени Пчілки про М. Старицького,
М. Драгоманова, Лесю Українку, І. Франка. Увагу зосереджено на об’єктно-
суб’єктному типі мемуаристики, що передбачає поєднання мемуарного
портрета з автобіографією, істотну авторську присутність і настанову на
відтворення об’єктивного змісту історичних подій. Минуле тут розгортається
не лише як низка хронологічних подій і фактів у біографії того, про кого
згадують, але і як погляд крізь час, звернений у майбутнє до нащадків, які й
повинні оцінити зроблене попередниками. Висловлено думку, що спогадувач
через особу спогадуваного проявляє себе (моральні цінності, риси характеру,
вчинки). З’ясовано, що мемуари Олени Пчілки уперше окреслюють родинний
простір Драгоманових-Косачів, їхні фамільні зв’язки і традиції, містять
біографічний коментар, характеристику епохи і людей.
Ключові слова: спогади, спогадувач, мемуаристика, біографія,
автобіографія, пам’ять, родина.