Суд як мета драматичний топос у творах Лесі Українки

Abstract

Стаття присвячена аналізу метадраматичної функції сцен суду в
драматургії Лесі Українки. Доведено, що судовий перформанс сприяє
перемиканню драматичного модусу, комбінаційній зміні персоносфери, появі
саморефлексійних мотивів. В описах суду актуалізується інстанція глядача, що
часто трансформує драматичну нарацію.
Ключові слова: суд, метадрама, ритуал і церемонія в драмі,
реінсценізовані культурні перформанси.