Володимир Свідзінський та Василь Стус у дзеркалі мемуаристики і сучасної критики

Abstract

Імена двох поетів становлять своєрідну бінарну опозицію, у якій
протиставлені і творчі принципи обох, і найголовніші мотиви лірики, й
особистісні риси їхніх уявних образів у свідомості сучасника-реципієнта.
В. Свідзінський відповідає уявленням про митця-модерніста – далекого від

суспільних проблем, заглибленого в себе, відданого лише творчості та красі, а
Стус представляє «традиціоналіста» і, зрештою, не стільки поета, як
«громадянина», на роль якого його прирекли суспільні умови. Мемуари
неминуче показують аберацію особистої точки зору їхнього автора у зв‘язку
зі зміною суспільного клімату. Раніша аберація спричиняє пізніший ефект
«відкриття»: найскромніший з усіх виявився найбільш значущою, знаковою
постаттю доби. Сучасна мемуаристика про Свідзінського й Стуса, поза
біографічною цінністю, важлива також тим, що виявила стереотипи уявлень
про поетів-класиків, які доводиться зживати, оскільки вони тримають
суспільну думку в шорах упереджень та догм.
Ключові слова: мемуаристика, критика, рецепція, образ-імідж,
стереотип, В. Свідзінський, В. Стус.