ЛЕСЯ УКРАЇНКА: «МЕСНИКИ ДУЖІ ПРИЙМУТЬ МОЮ ЗБРОЮ...» (СПРОБА ТЕКСТОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ ДЕЯКИХ ТВОРІВ)

Abstract

Стаття продовжує цикл праць автора з лінгвотекстології поетичних творів Лесі Українки. Показано лінгвостильові особливості деяких поетичних творів, розкрито виражальні мовні засоби, лінгвосинергетику, вагу поетичного слова славетної Лесі Українки. Прокоментовано глибину світських і світлих думок Лесі Українки як справжньої національно свідомої дочки України. Показано, як

вона, через сумніви і страждання, полемізуючи з Музою, шукає своє місце в «сіянні перелогу» для розвою України, як вона усвідомлює своє місце у стосунках із Музою, високу місію поета, яку вона вкладає у вуста музи-порадниці: «співаймо поважно Про те, як одважно герой умира на війні».

Ключові слова: вага поетичного слова, риторично-питальні конструкції, мотив вічного смутку, муза жалібниця-порадниця тиха, туман, Леся Українка.