HOMO FABER ЯК HOMO VIATOR: МОДЕРНА ТА ПОСТМОДЕРНА ВІЗІЇ (НА МАТЕРІАЛІ ЛІРИКИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ ТА ОКСАНИ ЗАБУЖКО)

Abstract

У статті на основі порівняльного аналізу лірики Лесі Українки та Оксани Забужко встановлено залежність характеру мандрів героїнь від специфіки образу митця, сформованого в епохи модернізму та постмодернізму відповідно. Простежено, що модерна доба, возвеличуючи постать homo faber(a), представляє мандри як шлях його духовного становлення, підтвердження стійкості та

внутрішньої сили, натомість постмодерна епоха, переосмислюючи роль митця, на чільне місце виводить homo viator(a), який, трансформуючись у номада, репрезентує образ дезорієнтованого індивіда, позбавленого могутності модерного митця-проводиря.

Ключові слова: Леся Українка, Оксана Забужко, homo faber, homo viator, мандри, дім, номад, модернізм, постмодернізм.