ПРОЗА ЛЕСІ УКРАЇНКИ ЯК ЛАБОРАТОРІЯ СТИЛЮ

Abstract

У статті розглянуто прозу Лесі Українки в контексті мистецьких тенденцій кінця ХІХ - початку ХХ ст. Акцентовано увагу на проблемі ідіостилю письменниці. Доведено, що епіка Лесі Українки різностильова - у прозовій спадщині авторки наявні як органічні її типу світосприйняття й художнього методу імпресіоністські та символістські твори, так і експериментальні неореалістичні й експресіоністські тексти. Проза Лесі Українки типологічно близька до кращих зразків європейської белетристики межі ХІХ-ХХ ст.

Ключові слова: неореалізм, модернізм, імпресіонізм, символізм, експресіонізм, ідіостиль, тип світосприйняття.