НА ПОЛІ КРОВІ: ДРАМА-УМОВЧАННЯ

Abstract

У статті запропоновано нове прочитання драми Лесі Українки «На полі крові» на основі двох відмінних редакцій твору. Методологічною основою для такого прочитання слугує літературна антропологія, зокрема концепції жертви і смерті як культурних феноменів. Основним художнім прийомом при цьому стає умовчання - винесення відомої розв’язки поза рамки тексту, що не усуває її зі смислової структури твору, однак активізує роль читача у процесі розуміння основної колізії.

Ключові слова: Леся Українка, Юда, редакція, нарація, умовчання, жертва, смерть.