ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ПАРАДИГМА ТЕМПОРАЛЬНОСТІ В ЕСЕЇСТИЦІ Є. СВЕРСТЮКА

Abstract

У статті проаналізовано світоглядні аспекти есеїстики письменника в зіставленні з екзистенціалістською феноменологією часу (М. Гайдеґґер, Ж. П. Сартр, О. Ф. Больнов та ін.). Є. Сверстюк оцінює явища та особистостей, опираючись на ідею часу як екзистенційної цінності. Людське життя мислитель розглядає як «буття-до-смерті» - людина в його роздумах завжди історична та обмежена часом. Тому вона має вибирати таке буття, в якому її особистісне ставлення до минулого, теперішнього та майбутнього, а також до категорій вічного й тимчасового визначають міру справжності цього буття.

Ключові слова: екзистенціалізм, темпоральність, історичність, феномен часу, есеїстика, Є. Сверстюк.