«ТІЛЬКИ СЛОВО ТОРУЄ СЛІД...»: ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ МОТИВИ ТА ІДЕАЛІСТИЧНИЙ СВІТОГЛЯД У ЛІРИЦІ Є. СВЕРСТЮКА

Abstract

У статті йдеться про посмертну поетичну збірку Євгена Сверстюка «Писані синім крилом», обриси її предметно-образного світу. Мета дослідження -виділити провідні екзистенційні мотиви та простежити їхню еволюцію, виявити найхарактерніші риси поетичної техніки. Від початку в ліриці Є. Сверстюка не було жодних слідів радянських ідеологічних догм та жодних «прорадянських» мотивів. Це лірика філософська, інтелектуальна, позначена ідеалістичним спрямуванням. Провідними темами віршів є мотиви часу та минущості всього людського. Вони насичені образами, що стали знаковими для творчості українських шістдесятників і нині становлять частку літературного портрета покоління. Провідними в образно-стильовій палітрі є інтертекстуальна насиченість,

патріотичний пафос, розважливі та вдумливі інтонації самоаналізу ліричного суб’єкта. Поетика віршування змінювалася: від класичного вірша до верлібрової техніки. Незмінними залишалися дорогі для автора цінності, на першому плані - офірне служіння ідеалові вільної людини, поклоніння Матері, відданість Слову, що втілює Дух у недосконалому людському світі.

Ключові слова: лірика Євгена Сверстюка, андеґраундна українська поезія, екзистенційні мотиви, знакові образи, інтертекстуальність, ідеалістична спрямованість.