САКРАЛЬНІ МОТИВИ У ТВОРЧОСТІ ВІРИ ВОВК ТА ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА

Abstract

Стаття присвячена сакральним мотивам у творчості відомої української поетеси Віри Вовк та письменника Євгена Сверстюка. Поетеса, яка жила в еміграції у Бразилії, у 1960-х рр. зустрілася в Києві з дисидентом та правозахисником Євгеном Сверстюком. Об’єднала їх тоді тема сакруму в український літературі. Знаковим у цьому плані був есей Євгена Сверстюка «Собор у риштованні», що з’явився в самвидаві 1970 р., до якого Віра Вовк додавала свій символічний образ ностальгії за Україною та насичені молитвою сакральні мотиви. Віра Вовк та Євген Сверстюк зупинялися на темах універсальних і водночас особистих, у яких висвітлювалася їхня доля у всіх вимірах: Євгена Сверстюка - як натхненного борця-шістдесятника за волю України та Віри Вовк - як самотньої емігрантки.

Ключові слова: сакральні мотиви, сакрум, шістдесятники, еміграція, свідомість, поезія, культура.