Експресіоністична транскрипція дійсності / історії у творчості Л. Костенко

Abstract

У статті зроблено спробу розширити інтерпретаційно-аналітичні параметри літературного доробку Л. Костенко через використання критеріїв і понятійного апарату, вироблених представниками та адептами експресіонізму. Вибір вектора дослідження детермінований психосоматичними і світовідчуттєвими особливостями Л. Костенко, що збігаються з маніфестованими експресіонізмом баченням, сприйманням і переживанням світу. Спостереження і висновки аргументуються самосвідченням автора і відомостями, наданими найближчим оточенням, зокрема, О. Пахльовською.

Л. Костенко репрезентує тип художньої свідомості, який базується на есхатологічно маркованій концепції історії. Категоріями, що великою мірою визначають зміст її рефлексій, є криза, біль, травма, максималізм, трагізм. Крім філософських, етичних, психологічних засновків, що зближують погляди Л. Костенко з постулатами експресіонізму, творчість письменниці ілюструє збіжність формально-стильових ознак із властивостями, притаманними експресіонізму як автономній естетиці.

Творчість Л. Костенко доповнює український літературно-експресіоністичний дискурс вчасною версією в межах лівого і автентичного експресіонізму, стверджуючи гетерогенність явища, множинність авторських презентацій-модифікацій при збереженні «твердого ядра» (3. Константінович) експресіоністської поетики.

Ключові слова: експресіонізм, активізм-патетизм, криза, травма, трагізм, максималізм, есхатологізм, історія.