ОСОБЛИВОСТІ ФОРМ ВИКЛАДУ В МАЛІЙ ПРОЗІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ ТА А. КРИМСЬКОГО

Abstract

У статті розглянуто функціонально-викладовий аспект окремих оповідань Лесі Українки та А. Кримського. Письменники шукали відповідну до змісту форму художньої оповіді, що є, власне, способом організації та існування тексту, засобом подачі змісту. У творах митців найпомітнішою була поступова еволюція викладу від суцільної заангажованості автора в розвиток подій до його абсолютної елімінації з канви твору, до витворення в читача ілюзії саморозвитку тексту. Така зміна відбувалася як під впливом загальнолітературних тенденцій, так і під знаком індивідуальних творчих особистостей і Лесі Українки, і А. Кримського. Ключові слова: оповідання, автор, наратор, оповідь, розповідь.