ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ ЯК СПОСІБ ПОБУДОВИ НАРАТИВУ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ НІНИ БІЧУЇ

Abstract

У статті проаналізовано інтертекстуальний потенціал художньої прози Ніни Бічуї. Виділено домінувальні імпліцитні та експліцитні типи міжтекстових відношень з погляду специфіки організації наративу. Охарактеризовано найпродуктивніші форми інтертекстуальності у творчості письменниці - цитування, ремінісценції та алюзії. Визначено архітекстуальні ознаки засвідчених у тексті філософських відступів-медитацій, що набувають міжстильових і міжтекстових зв’язків. Описано паратекстуальні можливості власне заголовка твору та епіграфа, вказано на автоінтертекстуальність творів.

Ключові слова: інтертекстуальність, Ніна Бічуя, наратор, цитування, алюзія, ремінісценція.