РЕЦЕПЦІЯ Т. ШЕВЧЕНКА У ТВОРЧОСТІ ПЕТРА ВОЛИНЯКА 1940-Х РОКІВ

Abstract

У статті відтворена специфіка рецепції Т. Шевченка у творчості Петра Волиняка 1940-х років. Проаналізовано такі аспекти літературної традиції, як алюзія, цитата, образ, мотив. У проблематиці творів П. Чечета переважають мотиви визволення нації та особистості, які продовжують шевченківські ідейні відкриття. На матеріалі оповідань «Земля кличе», «Лист із Волині», «В тайзі», «Де предки спочили...», «Під Кизгуртом» та репортажу «Кубань - земля українська, козача...» простежується суголосність світоглядних переконань письменника і журналіста української діаспори із класиком української літератури. Шевченківські християнські акценти, а також образи божевільної, думки, нудьги, вільного вітру, степу знаходять у цих текстах творче продовження. У репортажі Петро Волиняк часто звертається до саркастичної гостроти Шевченкових образів, заявлених у поемах «Кавказ», «І мертвим, і живим.», «Юродивий». Серед здобутків П. Чечета - політична метафора, створена в шевченківському дусі.

Ключові слова: рецепція, літературна традиція, алюзія, цитата, образ, мотив, політична метафора, оповідання, різдвяне оповідання, репортаж.