Т. ШЕВЧЕНКО В СИСТЕМІ КУЛЬТУРНИХ АВТОРИТЕТІВ МИКОЛИ ХВИЛЬОВОГО

Abstract

У статті аналізується на матеріалі художньої прози М. Хвильового ставлення до культури попередніх епох, традицій і зокрема до Т. Шевченка. Простежується деканонізації, деміфологізація моральних, духовних авторитетів із метою вибудовування нової культурної ієрархії, адаптованої до потреб пролетарського мистецтва. Ключ до зрозуміння ставлення М. Хвильового до традиційної культури та її авторитетів: він їх не спростовує, не заперечує - він не згодний із їхньою позицією, котра, за логікою М. Хвильового, принаймні частково, зумовила загальний стан української культури, якого письменник не приймає. М. Хвильовий теоретично окреслює активну й авангардну роль України в культурному розвої людства, й саме в такий спосіб, а не з позицій пасивного просвітянства, на думку М. Хвильового, можливе розв’язання національної проблеми. Українське відродження трактується як процес загальнолюдського культурного значення.

Ключові слова: національна культура, пролетарське мистецтво, декано-нізація, традиції.