МОЛИТОВНИЙ ДИСКУРС ПОЕЗІЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Abstract

У статті показано молитовний лад Шевченкової поезії як вияв глибокої релігійності, чутливості поета, прояв його вболівання за долю України та його народу. Наголошено особливе місце в молитовному дискурсі поета творів періоду «трьох літ». В їх основі - віра в остаточну Господню волю, його милість до всіх людських благань. Благальні молитви нерідко завершуються мотивами прославлення Бога-спасителя та висловлення йому глибокої покори і вдячності. Звертаючись до Бога, Шевченко переважно виступає як «всенародний речник».

Ключові слова: Тарас Шевченко, молитва, «Псалми Давидові», переспів, вірш, поема, релігійність, Бог.