НЕОМОДЕРНИЙ «ВАҐНЕР» Ю. ПОКАЛЬЧУКА В КОНТЕКСТІ ЛІТЕРАТУРНОЇ «ВАҐНЕРОМАИІЇ» XX СТОЛІТТЯ

Abstract

Оповідання «Ватер» (1988) Ю. Покальчука засвідчує неомодерну настанову на пропагування елітарної літератури, що автор-«вісімдесятник» утілює через творчість Р. Вагнера й ранню повість Г. Гессе «Клейн і Ватер» (1919). Точка перетину повісті Г. Гессе й оповідання ІО. Покальчука — це не тільки інтертекстуальний символізм із творчістю композитора і, як наслідок, техніка лейтмотивів, відлуння волюнтаристської філософії А. Шопенгауера, а й символічні протиставлення просторових локусів Північ-Південь, поетикальний феномен «потоку свідомості» тощо. Оповідання «Ватер» презентує вітчизняний варіант «вагнероманії» у світовому літературному контексті.

Ключові слова: «Вагнер як культурна міфологема», «вагнероманія», неомодерний, лейтмотив, бриколаж, інтертекстуальність, ритуал ініціації, кітч.