П’ЄСА „КУМЕДНИЙ СТАРИГАНЬ” Т. РУЖЕВИЧА У СТРУКТУРІ САМВИДАВНОГО ЖУРНАЛУ „СКРИНЯ”

Abstract

П’єса „Кумедний старигань” у структурі самвидавного журналу „Скриня”
розглядається як свідчення проблеми екзистенційного вакууму, порожнечі, яку
відчувала радянська людина, як вияв настроїв цілого покоління мистецької
молоді, яке не приймало догм соцреалізму і входило у глибоке підпілля
внутрішнього „я”. Водночас це була несмілива спроба ознайомити читачів із
найкращими зразками європейської літератури, розширити горизонт читацьких
зацікавлень. Персонажі п’єси втілюють екзистенційне відчуття відчуженості
людини, трагічну невлаштованість її життя, абсурдність існування, страх,
відчай, самотність, страждання. Єдине, чим володіє людина, − це її внутрішній
світ, право вибору.
Ключові слова: п’єса, театр абсурду, ефект очуження, екзистенціалізм.