Lesya Ukrainka’s Creativity in Theatrical Reception: the Social-Cultural Phenomenon of «Harmyder»

Abstract

Метою статті стало дослідження театральної рецепції творчості Лесі Українки театром «Гармидер» та специфіки змін мистецького стилю театру в цьому контексті. Основою дослідження стала концепція лімінальності А. ван Геннепа і В. Тернера, яка дає можливість схарактеризувати нинішній період розвитку театру як лімінальний. Вияв глибинних зв’язків між художніми текстами Лесі Українки і театральними постановками за цими текстами мотивував увиразнення образної картину творів авторки, які переосмислюються та інтерпретуються сучасними дослідниками та театральними режисерами. Зміни в театральній естетиці театру «Гармидер» і пошук власного мистецького стилю відбувалися паралельно з художнім осмисленням творчості Лесі Українки. «Гармидер» звертався до текстів авторки на початкових етапах існування театру, відтак знову повертався до творів Лесі Українки. На початковому етапі роботи з класичними текстами, для яких «Гармидер» обирав жанр містерії, було поставлено «На полі крові» та «Апокрифи». Під час наступного етапу театр реалізував формат «site-specific» і втілив оновлений варіант імерсивної вистави «На полі крові». Для реалізації
соціально-культурних проєктів було представлено мініформат відевистави про дитинство Лесі Українки в Луцьку. На нинішньому етапі роботи з постдокументальними постдраматичними текстами ведеться робота над перформенсом «Я – Леся». Образи драм і віршів Лесі Українки в театральній рецепції творчого колективу «Гармидер» стають основою для суспільного ритуалу переходу як підґрунтя для формування спільних цінностей. У кожному з текстів Лесі Українки, обраних театром, присутнє протиставлення образів стабільної структури та проміжної фази випробувань для персонажа.