Духовні основи Дому як життєвого простору крізь призму «Лісової пісні» Лесі Українки

Анотація

Творчість Лесі Українки та її дослідження ніколи не втрачали своєї
актуальності. Ще більш на часі такі студії є сьогодні, у 150-річчя від дня
народження поетеси.
Драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня» – один із найбільш читаних і
досліджуваних творів письменниці. Проте при виникненні нових
методологічних підходів з’являється більша спроможність його глибшого
прочитання та розуміння.
Метою розвідки є спроба аналізу твору на межі літературознавства,
етнофілософії та етнокультурології, а саме – простежити, як відображено у
творі духовні основи топосу Дім. Методологічною платформою для
написання праці став універсальний архетипний концепт «Дім – Поле –
Храм», запропонований С. Кримським для аналізу реалій української
культури, в тому числі й літературних творів. У цьому напрямку вченому
вдалося лише накреслити можливі вектори досліджень. Тому можемо
говорити про те, що дієвими тут виявилися інтердисциплінарний підхід та
метод архетипів.
У результаті дослідження виявлено, що найбільш оприявненим із трьох
топосів зазначеного концепту в драмі-феєрії «Лісова пісня» є топос Дім,
причому не стільки його матеріальне, скільки духовне наповнення, що і стало
предметом студіювання. Для героїв твору цей ареал виявився багатоликим та
полісемантичним. Поняття Дому як фізичного й духовного простору буття
для Лукаша, Килини, дядька Лева, Мавки, Русалки, Водяника, Лісовика та
інших персонажів різне, як, власне, і їхня природа. Тому Дім для кожного із
них наповнений також різними цінностями, хоч корелюються вони в межах
людських почувань і стосунків. У творі між міфом та дійсністю – дуже тонка
межа. Надання переваги матеріальним цінностям перед духовними фактично
знищує Дім людини. Чужий корисливості, Дім природи живе за своїми
законами й здатний до самовідновлення. Саме це й породило між
зазначеними топосами, а тому й між головними героями, Лукашем та
Мавкою, нерозуміння й не дозволило здійснитися їхньому коханню.