Філологічний підхід як методологічна стратегія: розвідки І. Денисюка про Лесю Українку
DOI:
https://doi.org/10.29038/2304-9383.2024-37.terАнотація
Мета статті – простежити використання філологічного підходу в літературознавчих дослідженнях на матеріалі розвідок І. Денисюка про Лесю Українку. Теоретичним базисом стало осмислення філологічного методу в методологічно-узагальнюючих працях Р. Гром’яка, М. Наєнка, М. Гнатюка, П. Іванишина, а також у спеціальних розвідках, які демонструють його функціонування (статті Т. Пастуха та С. Пилипчука).
Результати. Прихильники філологічного підходу засадничою метою визначали ретельне вивчення тексту, що згодом дало підстави дослідникам цього явища сфокусувати увагу на понятті форми, а тому зблизити із заблокованим у радянський період формалізмом. Наукові дослідження в цьому напрямі велися в еміграції та західноукраїнських землях. У підрадянській Україні, в умовах засилля соцреалістичного диктату в художній творчості та вульгарно-соціологічного в науці, прихильники структурно-формалістського підходу шукали компроміс, наприклад, у використанні цілісно-системного аналізу.
Широту наукових зацікавлень І. Денисюка ілюструють численні дослід-ження з історії та теорії літератури, фольклористики і методики, краєзнавства та літературної критики. Його дослідницький пошук характеризують скрупульозність, глибина аналізу, виваженість узагальнень, зумовлені насамперед філологічним підходом.
Розвідки про Лесю Українку представлені дослідженням джерел і поетики драми-феєрії «Лісова пісня» (у співавторстві з Л. Міщенко), вивченням творчої біографії в контексті «дворянського гнізда Косачів» (разом зі Т. Скрипкою), різнотематичними публікаціями. І. Денисюк залучив аналіз текстів Лесі Українки та її критичні думки у власні жанрологічні концепції.
Висновки. Філологічний підхід надто широкий і водночас узагальню-ючий, щоб стати окремим методом літературознавчих досліджень. Він швидше слугує осердям методології чи визначає стратегію наукового пошуку. Філоло-гічний підхід в умовах тоталітарних систем дозволяв здійснювати фахові дослідження в табуйованих напрямах, як-от формалізм, структуралізм. Наукові пошуки І. Денисюка значною мірою зумовлені текстоцентричними засадами філологічного підходу у розвідках із поетики загалом і жанрології зокрема.
Посилання
Грушевський, М. (1993). Історія української літератури. Т. І. Київ: Либідь.
Денисюк, І. (1988). Краса і сила одного циклу. Українка Леся. Зоряне небо: Поезії / Пер. з укр. Львів: Каменяр, 6–11.
Денисюк, І. (2005). Літературознавчі та фольклористичні праці: у 3 томах, 4 книгах. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка.
Денисюк І., Міщенко Л. (1963). Дивоцвіт (Джерела і поетика «Лісової пісні» Лесі Українки). Львів: Вид-во Львівського університету.
Денисюк І., Скрипка Т. (1999). Дворянське гніздо Косачів. Львів: Академічний експрес.
Іванишин, П. (2014). Українське літературознавство постколоніального періоду. Київ: Академія.
Корнійчук, В. (2007). «З його духа печаттю...» (Проблеми франкознавства у працях Івана Денисюка). Корнійчук В. «Мов органи у величному храмі...»: Контексти й інтертексти Івана Франка (Порівняльні студії). Львів: Видавничий центр ЛНУ, 260–273.
Лариса Петрівна Косач-Квітка (Леся Українка) (2004). Біографічні матеріали. Документи. Іконографія. Нью-Йорк–Київ: Факт.
Лесиними стежками у Львові (1972) (Методичні рекомендації щодо проведення літературно-краєзнавчих екскурсій з учнями) [уклад. П. Бондар]. Львів.
Наєнко, М. (2003). Історія українського літературознавства. Київ: Академія.
Пастух, Т. (2014). Філологічний метод В. Перетца та його відображення в сучасному літературознавстві. Філологічні семінари, 17, 19–28. http://nbuv.gov.ua/UJRN/Fils_2014_17_5
Пилипчук, С. (2013). «Безпристрасне вистудіювання тексту…»: методологія філологічної школи у фольклористичній практиці Івана Франка. Рідний край, 1(28), 74–79.
