Тревелоги: на межі медіа й літератури
Ключові слова:
тревелістика, медіа-тревелог, тревел-медіатекст, тревел- журналістика, літературний тревелог, література мандрів, подорожня літератураАнотація
У статті досліджено актуальні питання журналістики та літературознавства, а саме – запропоновано розгляд тревелістики (подорожньої літератури) як жанру на межі медіа й літератури. Мета розвідки – визначити основні закономірності формування та розвитку, висвітлення тематики й проблематики українського тревелогу як метажанру, що набуває паралельного розвитку у сфері медіа та в літературі. Методологічною базою розвідки є описовий метод, за допомогою якого простежено особливості розвитку жанру тревелогу на сучасному етапі. Цей метод уможливив виокремлення загальних і специфічних ознак українського тревелогу, дозволив визначити тенденції та головні закономірності розвитку цього жанру в національному письменстві. Обрана методологія дала можливість окреслити жанротворчі чинники,
своєрідність, а також спільні риси досліджуваних текстів.
Результати. Визначено специфіку та особливості функціонування тревелогу на межі зазначених сфер гуманітаристики, нерівномірність розвитку жанру й утворення його модифікаційних різновидів, ознаки медіа-травелогу. Зауважено особливості співіснування у мандрівній літературі фікційного та нефікційного начал. Наголошено на актуальності дискусії щодо жанрового означення. Розглянуто тексти, в яких ідеться про подорож. Закцентовано увагу на тому, хто є наратором тексту – журналіст-репортер чи письменник-обсерватор, адже від цього залежить визначення жанру (репортаж чи
літературний тревелог). Підкреслено, що подорожні нариси й справді можуть мати психоаналітичну складову, що є не менш важливим і привабливим для читача елементом пізнання розмаїтого та цікавого світу. Висновок: тревелог – це метажанр, який потребує досліджень у різних площинах.
