Екокритичні студії:світові тенденції та українські здобутки
DOI:
https://doi.org/10.29038/2304-9383.2023-36.kumКлючові слова:
літературознавство, методологія, інтердисциплінарність, екокритика («зелені студії»), три хвилі екокритики (Л. Бюлл), планетарна хвиля екокритицизму (С. Словік)Анотація
Мета статті – простежити світові тенденції екокритики, презентувати поступ в українському літературознавстві в галузі екокритичних студій. Методологія розвідки ґрунтується на загальнонаукових методів аналізу та синтезу, також використано інструментарій екокритики як інтердисциплінарного підходу.
Результатом дослідження є презентація здобутків екокритики на різних етапах, починаючи від зародження нових тенденцій у методології в 1970-х роках до сучасного етапу. Зауважено роль досліджень таких науковців, як Ч. Ґлотфелті (Cheryll Glotfelty), М. Балаєв (Michelle Belaev), Г. Фромм (Harold Fromm), К. Кокінос (Christopher Cocinos), Д. Ґладвін (Derek Gladwin) та інші.
Окреслено періодизацію екокритики (три хвилі екокритицизму) (Бюлл Лоуренс. (2005). Майбутнє екологічної критики: екологічна криза та літературна уява). Зауважено тенденцію тлумачення екокритицизму як науки, що створює мережу міждисциплінарних зв’язків, у низці досліджень початку 2000-х (Т. Діксона (Terrel Dixon) «Міські нетрі: нариси та оповідання про міську природу» (2002); Дж. Таллмедж (John Tallmadge) «Арка Цинциннаті: навчання у природи міста» (2004)).
Розглянуто міркування про специфіку третьої хвилі екокритицизму (Marshall, 2005; Slovic, 2010). Зауважено, що за тридцять років екокритики як окремої дисципліни відбувся якісний перехід від екокритики, що характеризувалася екофетишизмом, романтизмом, дискурсивним фемінізмом, до екокосмополітизму, екокультурних студій, екофемінізму, «зелених» гендерних теорій тощо. Виокремлено думку про нову хвилю екокритицизму – планетарну (Slovic, 2012). Відзначено здобутки екокритики в українському літературознавстві. Виокремлено студії, присвячені дослідженню зарубіжноїлітератури.
Зауважено, що екокритичні тенденції простежуються також у різних видах образотворчого мистецтва. Увагу до екокритичних досліджень засвідчують і такі гуманітарні галузі, як педагогіка, філософія, журналістика, культурологія та інші.
У висновках підкреслюється, що cистематизований матеріал презентує актуальність екокритичних студій.
Посилання
Barri, P. (2008). Vstup do teorii: literaturoznavstvo i kulturolohiia [Introduction to theory: literary studies and cultural studies]. Kyiv: Smoloskyp (in Ukrainian).
Budnui, V. & Іlnytskyi, M. (2008). Porivnialne literaturoznavstvo [Comparative literature studies]. Kyiv: Vud. dim «Kyievo-Mohylianska akademiia», 2008 (in Ukrainian).
Budnui, V. (2008). Mizh dystsyplinamy: rozshyrennia kontekstiv literaturoznavchoi haluzi chy zmina statusu? [Between disciplines: expanding contexts of literary studies or changing status?]. Visnyk Lvivskoho universytetu imeni I.Franka. Seriia filolohichna, 44, 1, 22–31 (in Ukrainian).
Horbolis, L. (2010). Ekolohichna kultura heroiv u khudozhnomu potraktuvanni ukrainskykh pysmennykiv [Ecological culture of heroes in the artistic interpretation of Ukrainian writers]. Sumy: SumDPU imeni A. S. Makarenka (in Ukrainian).
Zahorodnia, L. & Danylchenko, I. (2016). Etapy formuvannia ekoloho-literaturnoi kompetentsii u protsesi oznaiomlennia z khudozhnimy tvorany pryrodnychoho zmistu [Stages of formation of ecological and literary competence in the process of familiarization with artistic works of natural content]. Hirska shkola ukrainskykh Karpat, 15, 33–37 (in Ukrainian).
Pavlyshyn, M. (1997). «Sobor» Olesia Honchara ta «Orlova balka» Mykoly Rudenka: navkolyshnie seredovyshshe yak tema i arhument ["The Cathedral" by Oles Honchar and "Eagle's Ravine" by Mykola Rudenko: the environment as a theme and an argument]. Pavlyshyn, M. Kanon ta ikonostas. Kyiv: Chas, 44–61 (in Ukrainian).
Khudozhni fenomeny v istorii svitovoi literatury: perekhid movy v pysmenstvo («Ekotsentryzm: kultura i pryroda») [Artistic phenomena in the history of world literature: the transition of language into writing ("Ecocentrism: culture and nature")] (2017). Kharkiv: KhNU im. V. N. Karazina (in Ukrainian).
Buell, Lawrence (2005). The Future of Environmental Criticism: Environmental Crisis and Literary Imagination. Blackwell Publishing (in English).
Cocinos, Сh. (1994). What is Ecocriticasm? Defining Ecocritical Theory and Practice Sixteen Position Papers from the 1994 Western Literature Association Meeting Salt Lake City, Utah-6 October 1994. URL: https://www.asle.org/wp-content/uploads/ASLE_Primer_DefiningEcocrit.pdf (in English).
Fromm, H., Balaev, M. & Glotfelty, Ch. (2012). Ecocriticism’s Growth and Diversity. PMLA, 127, 4, 1016–1020 (in English).
Gladwin, Derek (2017). Ecocriticism. Oxford Bibliographies in Critical & Literary Theory. Oxford University Press (in English).
Marshall, I. (2005). New connections in Ecocriticism. Interdisciplinary Literaly Studies, 7, 1, 1–4. URL: https://www.jstor.org/stable/i40054238 (in English).
Slovic, S. (2012). Editor’s Note. ISLE: Interdisciplinary Studies in Literature and Environment, Volume 19, Issue 4, Autumn 2012, Pages 619–621, https://doi.org/10.1093/isle/iss132 (in English).
Slovic, S. (2010). The Third Wave of Ecocriticism. North American Reflections. Ecoson@, 1, 1, 4–10. URL: https://ecozona.eu/article/view/312 (in English).
Wang, N. (2014). Global in Local: Ecocriticism in China. ISLE: Interdisciplinary Studies in Literature and Environment, Volume 21, Issue 4, Autumn 2014, Pages 739–748, https://doi.org/10.1093/isle/isu153 (in English).
