Роль сублімації в процесі суб’єктивації Лесі Українки

Анотація

Мета статті – опис психічного механізму суб’єктивації Лесі Українки.
Теоретичний базис – концепції Зіґмунда Фройда, Бенно Розенберга, Мелані
Кляйн, Джойс МакДугал. Згідно із засадами психоаналізу, суб’єкт формується
через мазохізм, сепарацію і сублімацію. На думку Бенно Розенберга, людина
може відчути себе суб’єктом через відчуття тілесного або морального болю.
Мелані Кляйн довела, що суб’єкт народжується через сепарацію, він повинен
відділитися від первинного об’єкта, тобто матері. Джойс МакДугал
стверджувала, що окремий суб’єкт народжується в творчості, тобто в
сублімаційному процесі. Результати. У дослідженні біографії, творчості та
листів Лесі Українки було виявлено усі ці психічні процеси, які допомогли
сформуватися Лесі Українці як самодостатньому суб’єкту. Особливо помітні
названі процеси у стосунках Лесі Українки з матір’ю. З одного боку,
письменниця була дуже прив’язана до матері, навіть обожнювала її, завжди
прагнула заслужити її схвалення. Через хвороби доньки матір змушена була
приділяти їй значно більше уваги, але при цьому також отримувала можливість
інтегрувати доньку у свій власний сюжет, впливати на її становлення як
письменниці. При таких обставинах сепарація дуже ускладнена. Бажання бути
поруч з матір’ю, бути такою, як вона, а з іншого боку – стати окремим
суб’єктом, відмінним від неї, – боролися у внутрішньому світі доньки. Через
сепарацію від материнської фігури, фізичний та моральний мазохізм,
сублімацію Леся Українка ставала самодостатньою особистістю, а зрештою –
талановитою письменницею та видатною людиною. Сепаруватися Лесі
Українці допомагали численні переїзди, спілкування з матір’ю на відстані, а
також стосунки, які матір не схвалювала, зокрема одруження з Климентом
Квіткою. Мазохізм фізичний – це хвороби, які допомагали відчути себе, своє
тіло, концентруватися на собі. За рахунок душевного болю, яким було
пронизано усе життя через втрати близьких людей, письменниця стала
суб’єктом, який пізнає свою унікальність. У листах Леся Українка часто
висловлювала думку про те, наскільки страждання важливі для творчості.
Висновки. Завдяки сепарації і мазохізму Леся Українка змогла сублімувати
пережите і вкласти його у творчість, стати письменницею, сильнішою за матір.
Через проживання болю і рефлексію над ним Леся Українка змогла написати
геніальні твори.