«Блискучі жінки» та їхні собаки (Е. Браунінг, В. Вулф, М. Юрсенар)

Анотація

У статті розглянуто певні аспекти втілення анімалістичної теми в літературі, зокрема
особливості відтворення стосунків людини та тварин у художніх текстах. Проаналізовано
особисті та творчі взаємини М. Юрсенар і В. Вулф, типологічні сходження й відмінності в
потрактуванні образу собаки у творах Е. Браунінг, В. Вулф та М. Юрсенар.
Звернено увагу на міжтекстову взаємодію, інтертекстуальні перегуки у творах різних
авторок і способи їхнього вияву. Визначено види інтертекстуальності у творах В. Вулф і
М. Юрсенар. Порушено проблему місця та значення жінки-письменниці в літературному
процесі другої половини ХІХ–ХХ ст. На основі есеїстики В. Вулф простежено розвиток
феміністичних ідей.
В аналізі твору В. Вулф «Флаш: біографічний нарис» акцентовано увагу на
трансформаційних процесах, що відбуваються в біографічному дискурсі в літературі ХХ ст.,
розглянуто наративну модель твору, через яку біографія Е. Баррет-Браунінг подається
у взаємозв’язку з біографією її кокер-спаніеля Флаша. Визначено модерністські риси у
змалюванні образу собаки. Не антопоморфізуючи свого героя, письменниця говорить про
взаємопроникнення світів людини і тварини, використовує ефект віддзеркалення, звертається
до синестетики в описі реакцій собаки.
Есе М.Юрсенар «Серія замальовок для Хоу-Хоу-Хая» розглянуто в аспекті філософських
та екологічних позицій авторки, образ собаки постає в ньому як конкретний адресат нарації та
як узагальнене втілення універсуму.
Інтерпретація анімалістичних образів досліджено в зв’язку з родо-жанровою природою
творів і творчим методом письменниць (романтизм, модернізм). Засвідчений перехід від ідеї
єдності людини та природи у романтизмі (Е. Браунінг) до кризи антропоцентричної світоглядної
моделі в добу модернізму (В. Вулф, М. Юрсенар).