Любовна лірика: типологія та дефініція

Анотація

Любовну лірику найдоцільніше означувати через ключове для неї поняття «любов».
У статті з’ясовано, що: коли йдеться про любов, зазвичай мають на увазі почуття між чоловіком
та жінкою (кохання – синонім); почуття любові, як правило, збуджується фізичною красою і тому,
безперечно, пов’язане із сексуальним бажанням; розрізняють два головні види міжособистісної
любові: еротична (сексуальна) і платонічна (духовна), хоча прийнятною є й теза про дуалізм
почуття (єдність тілесного і духовного начал). На цій підставі стверджуємо, що любовна лірика –
окремий (за тематикою) вид ліричної поезії, в якій головними об’єктами зображення є кохана
людина (особа протилежної статі) чи / та почуття до неї. Тобто цей вид лірики ми відрізняємо від
інших найперше за змістом і домінантним почуттям. Попри однаковий об’єкт, любовна лірика, на
відміну від еротичної, натхненної коханням-пристрастю, є більш стриманою у вираженні бажань
(більш сублімованою) та більш одуховненою (платонічною), тоді як еротична тяжіє до відвертості
й тілесності в зображенні, сфокусована на статевому потязі, сексуальних інстинктах.
Інтимну лірику пропонуємо розуміти в широкому сенсі – як усю не громадянську поезію,
в якій виражено особисті (інтимні) почуття і переживання (лірика дружби, любовна, еротична,
пейзажна, філософська, релігійна тощо), у вузькому – як поезію дружби, приязні та родинних
почуттів.
Зводити любовну лірику до категорій жанру/метажанру вважаємо недоречним, оскільки
такий підхід передбачає асиміляцію, безперечно, взаємопов’язаних, але не тотожних понять
тематики та жанру (по суті – змісту і форми). З суто формального боку (жанрово) любовна лірика
в українській літературі представлена, найперше, народними піснями та баладами про кохання, а
також любовними елегіями та романсами.