Художній дискурс поезії Олени Пчілки: до питання жанрової та образно-стильової еволюції
DOI:
https://doi.org/10.29038/2304-9383.2024-37.nadАнотація
У статті стисло окреслено нелегкий шлях повернення в історію української національної культури творчої спадщини Олени Пчілки у її багатогранності в цілому і доробку як першої української поетеси зокрема. Проте поза увагою дослідників залишилося питання жанрової та образно-стильової своєрідності у поєднанні з питанням традиції і новаторства, еволюції поезії Олени Пчілки, що є метою статті. Теоретичне підгрунтя для з’ясування цих питань це методика аналізу, синтезу, добору та систематизації літературних фактів. У статті використано окремі елементи біографічного, феноменологічного та герменевтичного методів. Залучені також співмірні з поезією концепції «філософії серця» та «філософії життя». Як підтвердив аналіз, домінуючими у поезії Олени Пчілки є жанри виражальної групи: роздум, міркування, послання, елегії, пісенна лірика, романс, псалм, заклик тощо. Цим заперечується побутуюча в історії української літератури думка, що в поезії Олени Пчілки превалюють ліро-епічні жанри, засновані на описовості. Також аналізом підтверджено, що неповторну образно-стильову картину поезії Олени Пчілки творить поглиблений психологізм розкриття внутрішнього духовного світу ліричного героя, філософічність, елегійність, пісенність, версифікаційна вправність, що знімає закиди про її малохудожність. Результати аналізу «слова у вірші» Олени Пчілки під кутом зору поставлених завдань свідчать про плідне використання поетесою зображальних та виражальних можливостей широкого спектру поетичних жанрів та новаторську, художньо вартісну образно-стильову своєрідність її авторського голосу. Висновки. Поезія Олени Пчілки еволюціонувала суголосно загальним тенденціям в українській поезії другої половини ХІХ – першої чверті ХХ століття – епохи зміни ідейно-естетичних орієнтирів, активації еволюційних процесів у її художній структурі. Як цілісне естетичне явище поезія Олени Пчілки заслуговує на окреме монографічне дослідження з урахуванням всього поетичного доробку письменниці, вітчизняного та світового контексту.
Посилання
Аврахов, Г. (1993). Олена Пчілка: кольори особистості і феномен духу. (До 140-річчя від дня народження). Визвольний шлях. Суспільно-політичний і науково-літературний місячник. Лондон. Кн. 4.
Бондар, М. (2006). Поезія 60–70-х років. Історія української літератури ХІХ століття: у 2 кн. Кн. 2 / За ред. М. Жулинського. Київ: Либідь.
Вишневська, Н. (1988). Олена Пчілка. Пчілка Олена. Твори. Київ: Дніпро, 5–26.
Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 28. Од. зб. 58. Автограф вірша Олени Пчілки «Червоні корогви».
Донцов, Д. Мати Лесі Українки. (Олена Пчілка). Дві літератури нашої доби / Репринтне видання 1958 р. Львів: книгозбірня «Просвіти».
Дрофань, Л. (2004). Берегиня. Київ: Молодь.
Єфремов, С. (1995). Історія українського письменства. Київ: Феміна.
Камінчук, О. (2020). Поезія. Історія української літератури: у 12 т. Т. 7. Кн. 1: Література 80–90-х років ХІХ століття. Київ: Наукова думка.
Камінчук, О. (1993). Образний світ лірики Олени Пчілки. Українська мова і література в школі, 10, 56–59.
Камінчук, О. (1999). Олена Пчілка: аспекти творчої діяльності. Слово і час, 6, 12–18.
Камінчук, О. (1996). Рецепція «філософії серця» в українській поезії. (Від романтизму до постмодернізму). Молода нація. 1. Альманах. Київ: Смолоскип, 241–247.
Камінчук, О. (2009). Художній дискурс української поезії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Київ: Педагогічна преса.
Миронець, І. (1931). Олена Пчілка. [Некролог]. Життя і революція. Місячник. Січень–лютий, 156–161.
Мікула, О. (2011). Творчість Олени Пчілки і фольклор. Ужгород: Гражда.
Мільошин, Ю. (2005). Доля. Словник символів культури України. Київ: Міленіум.
Полюхович, О. (2020). Українські аристократки та аристократи: салонна романтика і культурне просвітництво у творчості Олени Пчілки. Нові жінки і модерна нація. Есеї. Київ: Смолоскип, 57–81.
Потапенко, О. (2005). Хата. Словник символів культури України. Київ: Міленіум.
Пчілка, Олена. (1930). Автобіографія. Оповідання / До друку виготував А. Черкаський. Харків: Рух, 5–46.
Пчілка, Олена. «Перший вінок». Перший вінок. Жіночий альманах, виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки. Львів: з друкарні Товариства ім. Шевченка, під зарядом К. Беднарського.
Третяченко, Т. (1999). Олена Пчілка в дослідженнях Андрія Чернишова (Харків, 40–70 рр.). Олена Пчілка і Волинь / Матеріали науково-практичної конференції 29–30 червня 1999 року. Науковий збірник. Луцьк: ВОРВП «Надстир’я».
Турган, О. (1995). Українська література кінця ХІХ – початку ХХ століття і античність. (Шляхи сприйняття і засвоєння). Київ: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Українка, Леся. (1971). Вже вечір, вечір. Народні пісні в записах Лесі Українки та з її співу. Київ: Музична Україна.
Франко, І. (1984). Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 року. Зібрання творів: у 50 т. Т. 41. Літературно-критичні праці (1890–1910). Київ: Наукова думка.
Чернишов, А. (1970). Олена Пчілка. Невмирущі. Статті та розвідки. Харків: Прапор.
Чернишов, А. (1963). Перша українська поетеса. Вітчизна. Місячник, 8, 166–178.
Шабліовський, Є., Ставицький, О. (1971). Олена Пчілка. Твори. Київ: Дніпро, 8–26.
Шевченко, Т. (2001). Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 1. Поезія 1837–1847. Київ: Наукова думка.
Щоголев, Я. (1883). Вечірній дзвін. Ворскло. Лірна поезія. Харків: друкарня Окружного штаба.
