Жанрова своєрідність монологу Володимира Самійленка «Герострат»

Анотація

У статті проаналізовано жанрову структуру монологу Володимира Самійленка «Герострат» у світлі сучасних теорій синтетичних жанрів. Наукова новизна. У статті вперше в українському літературознавстві представлено цілісний аналіз жанрової специфіки драматичного монологу. На основі теоретичних праць світових та українських вчених визначено його ключові формально-змістові параметри та динаміку розвитку. Доведено, що накладання жанрової матриці драматичного монологу на архетипний сюжет про Герострата дозволив Володимирові Самійленкові досягнути у своєму творі оригінального авторського позиції та художнього осмислення геростратівського синдрому. Метою цієї статті є окреслити жанрову своєрідність драматичного монологу та авторське новаторство Володимира Самійленка. Теоретико-методологічною базою дослідження стали генологічні студії ХХ – початку ХХІ ст., що узагальнюють специфіку драматичного монологу та обґрунтовують його жанрові параметри як синтетичного явища. Висновки. Володимир Самійленко здійснив новаторську для української літератури інтерпретація архетипу Герострата, який став особливо виразним завдяки вдалому використанню потенціалу жанру драматичного монологу. Персонаж твору максимально
дистанційований від автора та наділений власним голосом. Образ мовця розкрито у напруженій динаміці, його самохарактеристика рельєфно відтворює внутрішню боротьбу. Архітектоніка твору відображає ключові віхи
трансформації ціннісних орієнтирів героя та широку амплітуду коливання самоідентифікації. Темпераментне обґрунтування мовцем своїх світогляду, морально-етичних переконань та вчинків створює, хоч і тимчасову, чинну
виключно у герметичному світі монологу, а втім переконливу автономну матрицю цінностей. Відтак «Герострат» Володимира Самійленка відповідає жанровому канону драматичного монологу та є цінним внеском в жанрово-
стильові здобутки української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття.