С. Смеречинський про особливості вживання безособових конструкцій з проєкцією на нинішню нормативність
Ключові слова:
українська мова, норма літературної української мови, С. Смеречинський, нормативність, безособові форми на -но, -то, синтаксична нормаАнотація
Мета цього дослідження – з’ясувати специфічні морфолого-синтаксичні ознаки українського науково-технічного мовлення в контексті концепції С. Смеречинського щодо моделей із використанням безособових дієслівних конструкцій на -но, -то, а також спроєктувати цю концепцію на нинішню нормативність і сформулювати рекомендації щодо застосування безособових форм. Задля досягнення цієї мети виокремлено такі завдання: 1) означити причини появи викривлень у синтаксичній системі науково-технічного мовлення; 2) виявити найважливіші правила застосування безособових форм
відповідно до концепції, сформульованої в підручникові С. Смеречинського «Нариси з української синтакси» (1932 р.); 3) зіставити ці правила з іншими вченнями періоду початку XX ст. та зі сучасними вимогами до формування текстів науково-технічного стилю; 3) на підставі граматичних праць попередніх періодів запропонувати положення для вдосконалення сучасної нормативности з цього питання. У роботі використано низку теоретичних методів: дедукції, індукції, синтезу, узагальнення, систематизації, а також застосовано інтерпретаційні методи, які базуються на принципах системности і дають змогу пояснювати емпіричні матеріали та інтегрувати їх в єдину наукову систему. Порівняльно-зіставний аналіз уможливлює виявити факти інтерференційного впливу російської мови на українську, виокремити наслідки інтерференції на синтаксичному рівні. Констатовано, що сучасна українська літературна мова, сформувавшись на діалектній основі, має в центрі повідомлення особистість, тому в ній переважають активні конструкції. Проте за потреби акцентувати увагу на дії, не беручи до уваги суб’єкта, українська мова долучає конструкції з предикативними формами на -но, -то, які становлять специфічну рису українського синтаксису. Виокремлено найважливіші риси форм на -но, -то, що їх зафіксовано в сучасній науковій літературі і в концепції С. Смеречинського. Рекомендовано активізувати в сучасному науково-технічному мовленні споконвічні українські моделі – безособові односкладні речення з дієслівною формою на -но, -то, в яких діяча не названо, а також активні конструкції з різними формами дієслівних утворень, які передають динаміку думки, точно і
влучно відтворюють живу народну мову.
