Надперсональне МИ у драмі «Бояриня» як засіб реалізації ідейного задуму Лесі Українки

Анотація

Метою статті є аналіз референції займенників першої особи множини (ми та наш) у драмі Лесі Українки «Бояриня» і виявлення тих рефереційних груп, до яких залучають себе персонажі драми. Для досягнення мети використано контекстуально-референційний аналіз займенників, що дозволяє встановити зв’язок між конкретним займенником та групою осіб, про яких йдеться в мовленні певного персонажа. Показано, що Леся Українка у тексті драми формує МИ-групи двох типів: з персональною референцією та з надперсональною референцією. Групи першого типу охоплюють мовця та незначну кількість інших відомих читачеві осіб, персонажів драми (наприклад, Перебійний та Степан, Оксана та мати Степана тощо). Групи другого типу не піддаються точному окресленню за обсягом, натомість таким групам у тексті драми приписані певні характеристики. Наприклад, вживаючи займенник ми у першій дії драми, Оксана має на увазі себе та інших дівчат, що належать до української шляхти і беруть участь у танцях. Лише чотири персонажі драми формують у
мовленні надперсональні групи: Оксана, її брат Іван, Степан та Гість. Контекст драми дозволяє з високою мірою достовірності відтворити обсяг таких МИ-груп. Наприклад, Гість включає себе у МИ-групу, в яку входять також ті представники козацької старшини, що налаштовані на збройну боротьбу проти московської влади в Україні. Обсяг та характеристики надперсональних МИ-груп є важливим маркером, що виражає цінності та настанови певного героя драми. Найбільші за обсягом МИ-групи Леся Українка включає в мовлення Оксани, яка найчастіше ідентифікує себе з усім українським народом, а не з певною обмеженою його частиною. Отже, саме Оксана є для Лесі Українки тим моральним авторитетом, який мислить масштабами всього українства, саме ця героїня є еталоном вірності і любові не лише до чоловіка, а й до свого народу.