Проза Федора Одрача в літературно-критичній рецепції
Ключові слова:
історія української літературної критики, література української діаспори, Федір Одрач, передмова, огляд, рецензіяАнотація
Статтю присвячено висвітленню особливостей літературно-критичної рецепції прози Федора Одрача в діаспорі.
Культурно-історичний метод оптимально забезпечує реалізацію поставленої мети. Особливості проблематики прози Федора Одрача та багатоаспектність критичних текстів зобов’язують також використати елементи антиколоніального підходу, інтертекстуального та біографічного методу.
Матеріалом дослідження слугують різножанрові критичні тексти в діаспорних часописах «Молода Україна» (Торонто), «Нові Дні» (Торонто), «Київ» (Філадельфія), присвячені творчості Федора Одрача, а також передмови до творів «Щебетун» (1957) і «Вощадь» (1972). Відтак у хронологічній послідовності простежено, як у діаспорній літературно-критичній думці
проаналізовано проблемно-тематичні, жанрово-стильові та композиційні особливості прози Федора Одрача.
В оцінці Бориса Олександріва повісті «В дорозі» (1954) домінує визнання художньої майстерності в образотворенні. Василь Чапленко зауважує мистецьку вправність письменника у створенні діалогів, використанні засобів гумору та діалектизмів; однак вважає, що різні жанрово-стилістичні складники твору доречно виокремити у два тексти.
У передмові до «Щебетуна» (1957) Борис Олександрів висловив слушні міркування геополітичного плану, якими пояснено проблеми меншовартості поліщуків. В огляді книжкових новинок Б. Романенчука повість оцінено негативно; на його думку, письменник не відтворив психологічні зміни в поліському селі, що постали під впливом нових тенденцій часу.
Негативно відгукується Б. Романенчук і на збірку оповідань «Півстанок за селом» (1959). Окремі тексти, створені на основі реального життя, критик вважає вдалими («Півстанок за селом», «Трибунал», «Невдала виправа», «Заворожена криниця»).
Рецензент збірки «Покинута оселя» (1960) Анатоль Галан категорично твердить про нецікаві теми оповідань та про неспроможність письменника творити тексти малої прози.
У передмові до першого видання «Вощаді» (1972) О. Копач розмірковуєпро Федора Одрача як співця Полісся та водночас як про письменника, якого хвилюють загальнолюдські проблеми.
