Методологічна парадигма наукових поглядів академіка Володимира Гнатюка: до проблеми розвитку європейської фольклористики

Анотація

У статті розглядається проблема розвитку європейської фольклористики кінця ХІХ – початку ХХ ст. на основі праць українського академіка Володимира Гнатюка, діяльність якого в радянський період перебувала під обмеженнями, а на сьогодні постала необхідність реконструювати всю панораму гуманітарних досліджень того періоду. Основна мета, яку ставлять перед собою автори, – простежити траєкторію європейської фольклористики від її генезису до пізньої методологічної концепції в її зв’язках з іншими галузями гуманітарного знання, такими, як історія, соціологія, лінгвістика, етнологія, антропологія тощо. Основну увагу приділено методології В.Гнатюка, зокрема траєкторії її становлення, трансформації та взаємозв'язків із появою нових наукових учень. Три домінуючі школи фольклористики, такі як міфологічна, яка вибудовувалася на основі арійської теорії братів Ґріммів; міграційна, у центрі якої поставала теорія міжнаціональних контактів та міграції сюжетів Т. Бенфея; та антропологічна, що
ґрунтувалася на теорії самозародження сюжетів чи ідеї поліґенези Е. Тейлора та Е. Ланга, вважаються фундаментальними, а інші теорії – історична, географічна – похідними. Звернено увагу на те, що академік В.Гнатюк вважав доцільним при аналізі різних жанрів використовувати різні методологічні підходи у залежності від того, чи ці жанри поставали, як самобутні для української традиції, чи запозичені.

Висновки засвідчують, що В. Гнатюк був свідомий усіх методологічних пошуків свого часу і продуктивно застосовував їх у своїй науковій практиці. Якщо здебільшого вчені були націлені вважати всі існуючі теорії опозиційними одна одній, то академік В. Гнатюк намагався поєднати всі досягнення своєї епохи й довів, що всі теорії підходять для певного фольклорного матеріалу і в більшості випадків можуть бути узгодженими один з одним. Його наукова діяльність, безсумнівно, є показовою для розуміння процесів розвитку гуманітарних досліджень у Європі. Наукові погляди та висновки вченого досі актуальні для сучасної фольклористики та можуть розглядатися як плідний приклад синтезу й узгодженості методологій і наукових підходів у вивченні національної спадщини європейців