Атрибути національної самобутності в поезії Лесі Українки та її польськомовних перекладах: як словом висвітлити душу
Анотація
У статті проаналізовано польськомовні варіанти перекладу реалій та маркерів національної ідентичності, які використовувала у своїх поезіях Леся Українка. Звернено увагу на семантичну наповненість індивідуальних
національних атрибутів Лесі Українки, закорінених у міфології та народній
традиції, та їхню інваріантність в межах здійсненої поетичної інтерпретації
різних перекладачів. Особливе місце в цій атрибутивно-образній системі
відведено «Лісовій пісні» як системі міфологем, які творять народне тло української та польської культур.
Наголошено, що основними у цьому переліку є образи дому та його елементів (стін, вікон, дверей, диму тощо), які використані із подвійною метою – зобразити людську минущість чи любов до рідного краю, дерев (калини, берези, верби, дуба), Додатковими атрибутами національної самобутності є
народна пісня, прислів’я і замовляння.
За допомогою зіставлення міфологем Лесі Українки та їхніх відповідників, перекладених польською мовою, доходимо до висновку про
адекватність перекладів поезії Лесі Українки та їхню цінність у польському суспільстві. У роботі досягнуто мету – визначити основні атрибути
національної самобутності, які не завжди збігаються в українському та польському культурному просторі. На них накладаються різні інтерпретації територіальних чинників і виявів патріотизму, оскільки оспівана у віршах Лесі Українки земля займала різне місце в українському та польському середовищі – Батьківщини та Кресів. Не збігалися, хоча значною мірою і перетиналися, міфологеми, основані на міфічному та традиційному світоспогляданні народу, а також самі міфічні
образи. Подібними є польські та українські пісенні мотиви, які попри спільні образи та художні засоби, містять індивідуальні національні елементи.
Новим методологічним відкриттям є аналіз атрибутів національної ідентичності у віршах Лесі Українки та їхніх польськомовних варіантів крізь призму поняття «тотему», яке досі не зазнало належного розвитку. До головних
«тотемних» та міфологічних образів відносимо слово, яке проходить шлях від традиційної народної магії до націотворчого чинника в системі універсальних цінностей.
