Просторова організація збірки Ольги Токарчук «Opowiadania bizarne»
Анотація
Метою статті є аналіз просторової організації збірки «Opowiadania bizarne» Ольги Токарчук, дослідження впливу замкнутого та відкритого просторів на формування світогляду та індивідуальних потреб героїв оповідань.
Методи й методики. Для досягнення поставленої мети було використано текстологічний та історико-літературний методи.
Результати. У статті вперше здійснено просторових параметрів збірки «Opowiadania bizarne», що дає змогу більше дізнатися про манеру письмаавторки, зрозуміти її творчість як невід’мну частину сучасної польської літератури.
Висновки. У науковій розвідці визначено роль особливої манери письма Ольги Токарчук при творенні просторової структури у збірці «Opowiadania bizarne», окреслено способи побудови простору в оповіданнях «Pasażer»,«Zielone Dzieci», «Przetwory», «Wizyta», «Góra Wszystkich Świętych», «Transfugium»
У збірці оповідань «Opowiadania bizarne» авторка концентрує увагу на просторі фізичному і духовному, його впливах на людину. Для кожної людини характерний свій власний простір, за допомогою якого вона сприймає світ. Проаналізувавши зображення простору в збірці оповідань Ольги Токарчук «Opowiadania bizarne», ми підсумували, що письменниця більше уваги зосереджує на зображення духовного простору людини, ніж фізичного. Простір в оповіданнях є неоднотипним, подається або у вигляді закритого приміщення, де дія відбувається в кімнаті, або відкритим, на території якоїсь країни, міста, вулиці, на периферіях. Авторка створює такий простір, який відповідає індивідуальним потребам героя, тому крізь цю призму кожен сприймає світ по своєму. Простір в тексті виконує роль пізнання світу, в тому числі вихід за його межі, за межі комфорту. Особливістю оповідань є наявність елементів художньої геопоетки. Це дає можливість письменниці розкрити в творах глобальні екологічні проблеми, до яких вона не байдужа і які мають місце в сучасному світі. Як результат – у ролі широкого і відкритого простору виступає природне середовище. Простір у даних оповіданнях можна сприймати за метафору цілого світу – реального і міфологізованого. Авторська ідея виходу за межі дійсного є спробою подолання стереотипів раціоналізованого сприйняття світу і людського буття у ньому.
