Від реалізму до модернізму: тема рекрутчини у творчості Марка Вовчка, Лесі Українки та Василя Стефаника

Анотація

Рекрутчина – явище, яке болісно резонувало у свідомості українців та знайшло відображення у творчості письменників різних мистецьких генерацій, зокрема в оповіданні «Два сини» Марка Вовчка (1861–1862), оповіданні «Одинак» Лесі Українки (1894) та новелі «Виводили з села» Василя Стефаника (1897). Мета дослідження – аналіз стильових особливостей творів, об’єднаних спільною темою – темою рекрутчини, але написаних різними авторами в різні періоди літературного розвитку. Методологія. У процесі реалізації мети як основний використано метод стильового аналізу художнього тексту. З огляду на порівняльне спрямування роботи використано компаративістські (типологічно-порівняльний, генетико-контактний, тематологічний, рецептологічний) методи літературознавчого аналізу. Окрім того, застосовано елементи культурно-історичного, наратологічного, семіотичного, інтертекстуального та інтерме-діального методів аналізу художніх текстів. Теоретичний базис дослідження: теорія французького реалізму; наукові праці українських літературознавців, присвячені осмисленню літературного стилю як теоретико-літературознавчої проблеми, реалізму та експресіонізму як художніх явищ.

Результати дослідження. У статті показано, як у процесі художньої інтерпретації письменниками другої половини ХІХ ст. було трансформовано тему рекрутчини, зокрема психологізовано з увиразненням соціальних аспектів (Марко Вовчок, Леся Українка) та онтологізовано (В. Стефаник). Здійснено аналіз стильових особливостей художніх текстів зі зверненням уваги на такі поетикально-стильові елементи: сюжет і фабула, нарація (тип оповідача / розповідача), композиція, хронотоп, герой-персонаж, психологізм, прийоми і способи візуалізації, драматизм, індекс емоційності тощо. У центрі дослідження – специфіка вияву в різностильових художніх текстах філософії миті («буття тут і тепер» – М. Гайдеґґер). У полі зору – паралелі між українським та французьким реалізмом, зокрема розвиток реалістичної естетики і поетики (зародження й утвердження реалізму, неореалізм).

Висновки. Оповідання «Два сини» Марка Вовчка – реалістичне; це реалізм етапу формування його естетики і поетики (текст «у процесі» вироблення техніки реалістичного письма; у реалістичну поетику вкраплено поетикальні елементи романтизму та сентименталізму). Оповідання «Одинак» Лесі Українки теж реалістичне, однак це реалізм кінця ХІХ ст., органічний у системі модернізму (неореалізм): досконала реалістична техніка письма поєднується з експресіоністськими засобами і прийомами художнього зображення. Новела «Виводили з села» В. Стефаника – модерністський експресіоністський текст.

У результаті проведення дослідження увиразнено уявлення про форму-вання, утвердження та трансформацію стилів ХІХ ст. – реалізму (як художнього напряму, який у процесі розвитку еволюціонував в неореалізм) та експресіонізму (як художнього напряму модернізму, який зародився в кінці ХІХ ст. та набув потужності в ХХ ст.). Доведено, що «буття тут і тепер» (філософія миті) – концептуальний стилетвірний чинник у реалістичній та модерністській (експресіоністській) естетиці.