Олена Пчілка в літературному каноні: історико-літературні тенденції I–II третин XX століття
DOI:
https://doi.org/10.29038/2304-9383.2024-37.virАнотація
У статті здійснено хронологічну історико-літературну реконструкцію оцінок творчості Олени Пчілки, її позиціонування в літературному процесі І–ІІ третин XX століття. До уваги були взяті переважно історії української літератури та літературно-критичні розвідки, які репрезентують як радянську науку, так і діаспорне літературознавство. Для увиразнення маніпулятивних технік, що були панівними в часі радянського тоталітаризму, крайньою працею була обрана Історія української літератури у восьми томах (Київ, 1967–1971). Зіставлення стало можливим завдяки тому, що в 2020–2021 роках був виданий том Історії української літератури в 12 томах. Основний метод, яким досягалась поставлена мета – аналітична критика. Доцільність такого аналізу вбачається в тому, що наукова спільнота і суспільство загалом матимуть точне явлення яким і як формувалося послідовне уявлення про Олену Пчілку (Ольгу Петрівну Драгоманову-Косач), які покручі в інтерпретаціях потребують проговорення й переосмислення. Теоретичною основою стали праці М. Ґольки, Й. Рюзена, Є. Топольського, відзначений внесок Т. Данилюк-Терещук, В. Колкутіної, В. Прокіп (Савчук), О. Яблонської. У результаті реконструкції виокремлені кілька часових відтинків: історія літератури О. Огоновського (1893), 1891–1901, 1909 (репрезентований оціночними судженнями Б. Грінченка), 1910–1929, 1940–1960. Уявлення про роль Олени Пчілки в літературній критиці еволюціонувало: від помічниці Наталії Кобринської до заслуженої письменниці, але подібні оцінки не базувалися на ґрунтовному аналізі творчості. Найбільш вдячним дослідником творчості Олени Пчілки був П. Одарченко. У працях вченого знаходимо увагу до широкої жанрової палітри творчості письменниці, окреслення еволюційних змін. Прикметно, що П. Одарченко – репрезентує діаспорне літературознавство. Радянська наука послідовно применшувала роль Олени Пчілки, надаючи їй статус «іншої письменниці».
Посилання
Академічна «Історія української літератури» в 10 томах (матеріали засідань науково-редакційної комісії, «Круглих столів», інших наукових обговорень та планів томів) (2005). Київ: Фенікс.
Барвінський, О. (1920). Історія української літератури. Львів.
Білецький, Д., Ступак, Ю. (1963). Українська дитяча література. Київ: Радянська школа.
Білецький, О. (1954). Історія української літератури. Київ: АН України.
Ґолька, М. (2022). Суспільна пам’ять та її імпланти. Київ: Ніка-Центр.
Грінченко, Б. (2021). Зібрання творів. Літературознавча спадщина. Кн. 1. Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка.
Донцов, Д. (1991). Мати Лесі Українки (Олена Пчілка). Дві літератури нашої доби. Львів, 154–175.
Дорошкевич, О. (1929). Підручник історії української літератури. Київ: Книгоспілка.
Дражевська, Л. (1950). Олена Пчілка – зірка українського відродження. Визначні жінки України. Серія I-ша. Об’єднання Українських Жінок на еміґрації, 5–33.
Єфремов, С. (1995). Історія українського письменства. Київ: Femina.
Єфремов, С. (1972). Коротка історія українського письменства. USA: «Життя і Школа».
Калениченко, Н. (1969). Олена Пчілка. Історія української літератури у 8 томах. Т. 4. Кн. 2: Література 70–90 років XIX ст. Київ: Наукова думка, 25–34.
Книш, І. (1956). Іван Франко та рівноправність жінки. Вінніпеґ.
Колкутіна, В. (2010). Олена Пчілка в рецепції Дмитра Донцова. Рідний край, 1, 105–110.
Легкий, М. (2020). Олена Пчілка. Історія української літератури у 12 томах. Т.7: Література 80–90-х років XIX століття. Кн. 1. Київ: Наукова думка, 420–432.
Лепкий, Б. (1941). Наше письменство. Короткий огляд української літератури від найдавніших до теперішніх часів. Краків: Українське видавництво.
Нарис історії української літератури (1945) / за ред. С. Маслова і Є. Кирилюка. Київ.
Огоновський, О. (1893). Ольга Косачева (Олена Пчілка). Огоновський О. Исторія литературы руской. Часть III. 2 воддѣлъ. Львов, 1072–1126.
Одарченко, П. (1965). Олена Пчілка як дитяча письменниця. Ми і наші діти. Торонто; Нью-Йорк, 241–248.
Оксаненко, П. (1947). Олена Пчілка. 98 роковини з дня народження. ПУ-ГУ, 6 липня, 18, 14.
Оксаненко, П. (1951). Олена Пчілка (До роковин смерти – 4 жовтня). Свобода, 6 жовтня, 3.
Оксаненко, П. (1955). Олена Пчілка (До 25-річчя з дня смерти). Свобода, 4 жовтня, 3–4.
Русова, С. (1945). Олена Пчілка. Наші визначні жінки. Літературні характеристики-силюети. Винипеґ, Канада, 50–53.
Рюзен, Йорн. (2010). Нові шляхи історичного мислення / пер. з нім. Володимир Кам’янець. Львів: Літопис.
Семчук, С. (1948). Начерк українського письменства. Йорктон-Винипеґ.
Сріблянський, М. (2016). Боротьба за індивідуальність (з літературного життя р. 1911 на Україні). Антологія української літературно-критичної думки першої половини XX століття. Київ: Смолоскип, 194–215.
Топольський, Єжи. (2012). Як ми пишемо і розуміємо історію. Таємниці історичної нарації. Київ: Видавництво «К.І.С.».
Франко, І. (1980). Українська альманахова література. Франко І. Зібрання творів: у 50 т. Т. 27. Київ: Наукова думка, 95–108.
Франко, І. (1981). Наше літературне життя в 1892 році (листи до редактора “Зорі”). Франко І. Зібрання творів: У 50 т. Т. 29. Київ: Наукова думка, 7–22.
Франко, І. (1981). Леся Українка. Франко І. Зібрання творів: у 50 т. Т. 31. Київ: Наукова думка, 254–274.
Франко, І. (1984). З останніх десятиліть XIX в. Франко І. Зібрання творів: у 50 т. Т. 41. Київ: Наукова думка, 471–530.
Чайковський, І. (1965). Замітки про «Молоду Україну» Олени Пчілки. Ми і наші діти. Торонто; Нью-Йорк, 249–251.
Чернишов, А. (1969). Для рідного театру. Прапор, 11, 92–95.
Чижевський, Д. (2003). Історія української літератури. Київ: ВЦ «Академія».
Шевельов, Ю. (2009). Троє прощань. І про те, що таке історія літератури. Шевельов Юрій. Вибрані праці у двох книгах. Кн. 2: Літературознавство. Київ: ВД «Києво-Могилянська академія», 744–753.
Яблонська, О. (2022). Творчість Олени Пчілки в дослідженнях діаспорного літературознавства. Українська філологія в контексті розвитку європейської наукової думки. Тернопіль: ТНПУ імені Володимира Гнатюка, 135–138.
