Поезія «Красо України, Подолля!» Лесі Українки: принципи візуальності

Анотація

Метою розвідки є дослідження поезії «Красо України, Подолля!» в
аспекті її візуальних характеристик, що сприяє комплексному науковому
прочитанню означеного твору Лесі Українки.
Методи й методики. З цією метою використано ключові аспекти
рецептивної естетики, які в сукупності з текстологічним та істориколітературним методами уможливлюють синтетичний підхід до висвітлення
проблеми.
Результати. У статті вперше закцентовано на художній специфіці
візуальних параметрів, які значною мірою увиразнюють сприйняття реципієнтом
художнього твору, його виразності, настроєвості, енергетичної цільності.
Висновки. Під час дослідження було означено місце поезії «Красо
України, Подолля!» в циклі «Подорож до моря», відповідно, у збірці «На
крилах пісень» (1892) та усій поетичній творчості письменниці, окреслено її
вписаність у мистецький набуток літературного краєзнавства подільського
краю (як Хмельниччини, так і Вінниччини), висвітлено життєпис Лесі Українки
та родини Косачів, пов’язані з цими місцями.
Візуально-художній вимір поезії розкривається завдяки своєрідності
яскравого пейзажу подільського краю, який сприймається зором обсерватора і
передається крізь призму його відчуттів реципієнту. Важливими
композиційними прийомами є обрамлення й пейзажні замальовки краєвидів
подільської природи, відображені у трьох «кадрах», швидка зміна яких
зумовлена рухом потяга.
Висвітлено також творчі паралелі в зображенні візійних домінант з
поетичною творчістю Тараса Шевченка, зокрема поемою «Княжна», які мають
однакові об’єкти навколишньої дійсності, а різняться лише основними й
допоміжними фокусами уваги обсерватора. З’ясовано, що народнопоетична
традиція істотно впливала на розвиток класичної української літератури і
забезпечувала тяглість історико-літературного процесу.