Повість-казка І. Андрусяка «Третій сніг»: екологічний та антиколоніальний дискурси
Ключові слова:
література для дітей, повість-казка, екологічний дискурс, антиколоніальний дискурс, сучасний літературний процесАнотація
У статті проаналізовано особливості екологічного та антиколоніального дискурсів у
повісті-казці І. Андрусяка «Третій сніг». Доведено, що ці теми створили ґрунт, на основі якого
осмислено багатоаспектні проблеми.
Досліджено, що екологічні аспекти презентовані такими темами, як екологічні взаємодії
в лісі, сезонність життя лісових тварин, поняття першого, другого та третього снігів; особлива
увага приділена проблемі екологічної поведінки людей. В образі дрозда Марка реалізовано
думку про роль спостереження за природою, а також про необхідність обґрунтованості
експериментів. Зауважено важливе пізнавальне значення для дітей природничої інформації,
презентованої в повісті-казці в художніх описах поведінки різних тварин (хижаків, гризунів,
птахів), природи і, зокрема, погодних умов, а також спостереження за природою як способу та
складника дослідження.
Доведено, що екологічні аспекти мають великий виховний потенціал. Так,
текст підпорядкований ідеї любові до природи, емпатії до всього живого, поваги до
навколишнього середовища, а також формуванню думки про усвідомлення себе як частини
природи.
Досліджено, що екологічний дискурс твору переплітається з антиколоніальним. В
алегоричній формі життя сім’ї ведмедів І. Андрусяк продемонстрував важливість проблеми
національної ідентичності. Письменник наголошує на тому, що мова є основотворчим чинником
у формуванні національної ідентичності; в цьому полягає значимість патріотичної інтенції
тексту. Суржик, який вживають сім’я ведмедів і люди, зрусифіковані імена Іґнат і Філіп та
Альона – зразки зміненої національної ідентичності. Суржик постає як сигнал про небезпеку,
своєрідний індикатор загрозливої інакшості.
Антиколоніальний дискурс реалізовано також у категорії Чужого (світ людей, що несе
загрозу лісовим мешканцям) та Іншого (ведмедівна Олена, яка втратила зір), у проблемі
навчання особливих дітей (ідея лісової школи для незрячих тварин), у потребі усвідомлення
того, що кожен складник у розмаїтті світу є самодостатнім.
