Інтертекстуальність романів Мирослава Дочинця

Анотація

Творчість М. Дочинця є знаковим явищем сучасної української літератури та є
об’єктом аналізу критиків та літературознавців. Дослідники у своїх студіях подають загальну
характеристику художнього світу автора, простежують витоки його творчості, анонсують
вихід романів тощо. Звертаються науковці й до закономірностей функціонування традиційних
сюжетів, образів та мотивів легендарно-міфологічного й літературного походження, а
також до жанрових особливостей романів митця, вказують на спорідненість його прози з
окремими зразками світової та української літератури, на подібність представленої в його
романах художньої моделі всебічно розвиненого протагоніста-мудреця, здатного виживати в
екстремальних умовах, до літературного психотипу, який простежується в творах зарубіжних
та українських письменників.
Однією із найвиразніших особливостей сучасної літератури є її інтертекстуальність.
Романи сучасного українського письменника характеризуються великою кількістю
інтертекстуальних конструкцій. М. Дочинець використовує теологічні, міфологічні,
літературні, фольклорні, історичні прототексти, звертається до праць відомих філософів
та мислителів минулого, залучає цитати із Біблії. Герої М. Дочинця, живучи подалі від
цивілізації, мирської суєти, фальшивих цінностей, прагнення слави та визнання, уособлюють
ідеал «природної людини» Г. Сковороди, згідно з якою найдовший шлях, який може пройти
людина, шлях до самого себе. Використовує автор імена Одіссея, Дон Кіхота, що є одним
із виявів інтертекстуальності та інструментом представлення «культурної спадщини».
Джерелом ідейно-філософських концепцій прози М. Дочинця є Біблія, прямі цитати з
якої зустрічаємо у його творах. Звертають увагу дослідники й на заголовки, підзаголовки,
присвяти, примітки, внутрішні заголовки, коментарі до твору тощо. Важливим елементом
тексту є епіграфи з посиланнями на першоджерело, які допомагають у потрактуванні
правильного ідейно-змістового та проблемно-тематичного, образного рівнів тексту,
створюють емоційний настрій. До кожного роману письменник добирає по кілька епіграфів,
які розкриваються протягом твору і є влучними цитатами з Біблії, з праць філософів, з творів
відомих письменників, із виступів відомих діячів, а також приказки та фрагменти з інших
джерел.
Своєрідним обрамленням романів М. Дочинця є пролог та епілог, що виконують
змістотворчу функцію, а також передмови, в яких автор подає відомості про головного героя
твору, умови й обставини, за яких відбувається дія, виникнення задуму твору, аргументацію
написання. Передмови створюють відповідне тло для розгортання оповіді. У післямовах
подаються роздуми про долю героя, його багатий внутрішній світ, філософські сентенції самих
героїв, висловлювання героїв в інтерпретації наратора.